Друзі, ми продовжуємо працювати в Харкові. Віримо в ЗСУ і Нашу Перемогу! Слава Україні!
Ваш кошик порожній.
Версия сайта на русском языке
Вы всегда можете переключить на украинский язык, воспользовавшись переключателем в шапке сайта
СПАСИБО
Особистий кабінет
Повільна людина
| Код товару: 142671 |
Код товару: 142671
300 грн
- Дешевше не знайдеш
- Тільки оригінальні книги
- Безкоштовна доставка від 1500 грн
-
- Доставка:
- Вартість від 29 грн
- Термін доставки 1-4 дні
- Доставляємо службами Нова Пошта або Укрпошта
-
- Гарантія:
- Повернення, обмін протягом 14 днів
-
- Варіанти оплати:
- Готівкою (в відділенні кур'єрської служби)
- Картою VISA або MASTERCARD
Автор: Микола Леонович
Видавництво: Смолоскип
Обкладинка
Тверда
К-ть сторінок
300 стр
Мова
українська
- Дешевше не знайдеш
- Тільки оригінальні книги
- Безкоштовна доставка від 1500 грн
Опис книги Повільна людина
27 квітня минає рік із того дня, як на фронті зник безвісти Микола Леонович, поет, дизайнер, наш давній друг, який від лютого 2023 року долучився до лав українського війська. І ми розпочинаємо передзамовлення книжки Миколи. «Повільна людина» — це зібрання текстів з виданої збірки «Агон» (2004, лауреат літературного конкурсу видавництва «Смолоскип»), невиданої збірки «Read My Lips (Повтори це за мною)» (2006–2007) і нові — читані й нечитані тексти — відтоді й до 2022 року. «Повільна людина» — назва email-розсилки Миколи Леоновича, яка перекочувала на папір.
В останньому випуску «Повільної людини» з війська Микола писав: «Чого не вистачає. Та хтозна. Щоби путін здох, і перемоги України. З рештою можна дати собі раду. Що радує. Всякі побутові штуки. Помився — супер. Поправ речі — дуже добре. Випив смачної кави, і аж очі замружилися самі собою. Чого не сталося. Я не лишився таким, як раніше. І водночас не з’явилося чогось, чого не було раніше. Я не став за місяць схожим на Залізного Арні, не набув якоїсь додаткової авторитетності чи експертності, щоби коментувати неіронічні висловлювання у фейсбуці. Однак я склав присягу на вірність Українському народові (так сталося, що я читав текст для всієї батареї, а хлопці повторювали за мною, і потім казали, аж пройняло). Без почуття гумору в Українському війську значно тяжче, ніж без фізухи. Але тонка іронія при пікселізації перетворюється на жорсткий сарказм».