Любко Дереш (повне ім’я Любомир) — український письменник. Лауреат відзнак видань «Книжник-Review», «Кореспондент», учасник довгого списку премії «Книга року ВВС». Найвідоміші твори — роман «Культ», «Архе». Твори Дереша перекладались італійською, німецькою, сербською та польською мовами.
Народився 1984 року у Пустомитах Львівської області. Економічну освіту здобув у Львівському університеті. Друкувався у виданні «Четвер», українських та російських часописах. Захоплюється вивченням психотехнік та духовних традицій. Дебютував у 17-річному віці романом «Культ» (2001), що був перекладений шістьма мовами та представлений на Лейпцизькому книжковому ярмарку.
Популярність серед читачів завоював завдяки динамічним сюжетам і чорному гумору. Один з найпродаваніших вітчизняних авторів за підсумками рейтингу 2012 року. Творчий доробок: романи «Намір» (2006), «Голова Якова. Алхімічна комедія» (2012), «Остання любов Асури Махараджа» (2013), прозові збірки «Пісні про любов і вічність» (2014), «Миротворець» (2015), дитячі видання: книга з серії «Життя видатних дітей», «Дивні дні Гані Грак» (2007).
Погляд Медузи. Маленька книга пітьми
- Вартість від 29 грн
- Термін доставки 1-4 дні
- Доставляємо службами Нова Пошта або Укрпошта
- Безкоштовна доставка від 1000 грн
- Міжнародна відправка (доставка в інші країни світу)
- Повернення, обмін протягом 14 днів
- Готівкою (в відділенні кур'єрської служби)
- Картою VISA або MASTERCARD
- Apple Pay
- Google Pay
Час подій — осінь/зима 2022-го року, починаючи з перших блекаутів у країні внаслідок р*сійських обстрілів. В основі історії — стосунки давніх друзів, що по-різному переживають психологічну травму, яку отримав на війні їхній шкільний товариш. Колишній львів’янин Лесь — викладач-літературознавець, що вже багато років живе у Києві.
Його близький товариш Славко, з яким Лесь товаришує ще зі шкільних часів, мобілізувався, але отримав поранення під Ізюмом і повернувся на реабілітацію до Львова. Лесик, натомість, від початку війни залишається у тилу в Києві, принагідно волонтерить й продовжує викладацьку роботу. Провідуючи пораненого товариша у Львові, він розуміє, що Славко дуже змінився внаслідок війни. Хоч Славко відкрито й не осуджує Леся за те, що Лесь не воює, той відчуває, що давня дружба вже неможлива. Втрата товариша стає дуже болісною для Леся, і він відчуває на собі великий тиск провини та страх суспільного осуду через те, що не бере участі в бойових діях.
Потреба чесно розібратися в собі штовхає Леся до відвертої розмови зі самим собою на сторінках щоденника. Ланцюжок асоціацій веде Леся до спогадів про студентські роки. Ті роки, коли вони разом зі Славком, були удвох наївно закохані в одну дівчину — молоду художницю Катю, котру поза очі прозвали «Медузою». Відтворюючи у своєму щоденнику події початку двотисячних, Лесь віднаходить підстави для розуміння, ким є він сам і якими повинні бути його роль у суспільстві та вклад у перемогу.
![Вежа через [ó]](https://bizlit.com.ua/image/cache/data/images12/kniga-vezha-cherez-o-250x345.jpg "Вежа через [ó]")
