Олексій Кононенко – письменник, журналіст. Член Національної Спілки Письменників України з 1999 року. Заслужений діяч мистецтв України (2004). Лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. І. Огієнка (2003). Нагороджений орденом «За заслуги» 3-го ступеня (2012). Народився Олексій Анатолійович Кононенко 23 серпня 1957 року у селі Роздолля Компаніївського району. У 1974 році закінчив Компаніївську середню школу.
Далі було навчання в Кіровоградському педагогічному інституті ім. Пушкіна (філогічний факультет), яке успішно завершилося у 1978 році. У тому ж році доля заводить юнака на батьківщину Ю. Яновського. Олексій Кононенко працює заступником директора Нечаївської СШ Компаніївського району Кіровоградської області. У 1986 році був учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
У 1988–90 рр. – головний інспектор управління виховної роботи Мінестерства народної освіти УРСР. У 1990–92 рр. – заступник директора культурного центру «Музика, мода, молодь». У 1992–94 рр. – редавктор відділу журналу «Азбука сімейного виховання». У 1994–99 рр. – редактор відділу культури газети «Дзеркало тижня». Від 2010 p. – директор департаменту видавничої справи і преси Держкомтелерадіо України (Київ).
Українські народні казки. Казки про тварин
Інші видання
- Вартість від 29 грн
- Термін доставки 1-4 дні
- Доставляємо службами Нова Пошта або Укрпошта
- Безкоштовна доставка від 1000 грн
- Міжнародна відправка (доставка в інші країни світу)
- Повернення, обмін протягом 14 днів
- Готівкою (в відділенні кур'єрської служби)
- Картою VISA або MASTERCARD
- Apple Pay
- Google Pay
Життя як у казці, казкове життя — це світ щастя, у ньому добро завжди перемагає зло. Казка непохитно стоїть на боці правди, у ній карають усіх нечестивців, які так дошкуляють у реальному житті. Вона сповнює маленьких хлопчиків і дівчаток вірою у справедливість. Чимало з них беруть ту віру у свою дорослість і стають героями вже справжніх історій — воїнами світла, яке неодмінно має перемогти темряву. Як у казці.
Видавництво «Фоліо» започатковує серію «Українські народні казки», щоб зібрати, зафіксувати, передати читачам багатство усної народної творчості. Відкривають зібрання казки про тварин, які, на думку вчених-дослідників, є найдавнішими. Персонажі-тварини здатні говорити й діяти як люди, а звіриний світ легко проєктується на світ людських стосунків, на буття суспільства. Казкові вовки й лисиці, зайці й ведмеді дуже часто нагадають знайомих нам людей…
