Зигмунд Фрейд розвинув теорію психосексуального розвитку індивіда, у формуванні характеру та його патології головну роль відводив переживанням раннього дитинства. Від розробленого разом із Й. Брейєром «катартичного» методу (відреагування за допомогою гіпнозу забутих психічних травм) перейшов до методу вільних асоціацій як основу психоаналітичної терапії. Принципи психоаналізу поширив різні галузі людської культури – міфологію, фольклор, художню творчість, релігію тощо.