По той бік ілюзій, що поневолюють нас. Як я зіткнувся з Марксом і Фрейдом

Еріх Фромм (Erich Fromm) - німецький філософ, психоаналітик, апологет критичної теорії індустріального суспільства, стояв біля витоків фройдо-марксизму та неофрейдизму. Письменник, викладач, соціолог, соціальний психолог та доктор філософії. 

Еріх Фромм народився у Франкфурті-на-Майні, в родині ортодоксальних юдеїв, яка сповідувала патріархальні докапіталістичні цінності, отож всотав скепсис стосовно ідеалів капіталістичного суспільства буквально з молоком матері. Не зберіг прихильності до ортодоксальних цінностей і все життя присвятив вибудові власної моделі світосприйняття, це спонукало його до вивчення психології, соціології та філософії. Ступінь доктора філософії він здобув у 22 роки, в Гейдельберзькому університеті, вивчав фройдизм в Берліні, згодом розчарувався і продовжив пошуки власної концепції.

У 1930-х викладав та проводив дослідження у Франкфуртському інституті соціальних досліджень, де долучився до спілки філософів, які згодом стали відомими як "Франкфуртська школа". Перша робота Фромма була видана у 1941 році. В той час він вів клінічну практику, викладав та займався суспільною діяльністю, дійшов висновку, що неврози, здебільшого мають не лише біологічну, а й соціальну природу. У 1960-х жив у Мексиці, був активним членом Соціалістичної партії США, критикував капіталізм у своїй роботі "Здорове суспільство".

У 1968 році в нього стався інфаркт. Мотивуючись турботою про власне здоров'я, Фромм переїхав до Швейцарії, де і жив до самої смерті. Філософ помер у березні 1980 року, зберігаючи душевне здоров'я та жвавий розум, лише трохи не дотягнувши до свого 80-річчя.