Мартін Вікрамасінге

Мартін Вікрамасінге (29 травня 1890 — 23 липня 1976) — ланкійський письменник, літературний критик, мислитель і громадський діяч. Через бідність не отримав освіти. За молодих років змінив безліч професій: був комівояжером, прикажчиком тощо. Творчу діяльність розпочав у 1914 році. Всю його творчість можна розділити на три етапи: робота позаштатним кореспондентом газети «Динаміка» (1914-1920) і робота професійним журналістом в різних газетах (1920-1946) та власне письменницька діяльність (1947-1976).

Літературна спадщина Вікрамасінге складається з 12-ти романів: «Змінюється село» (1944); «Останній століття» (1947); «Кінець століття» (1949); «Безпристрасний» (1956); «Плин життя» (1973), а також безлічі оповідань, що увійшли в 9 збірок, 2-х автобіографічних повістей і понад 30 робіт, присвячених проблемі сингальської літератури, культури, мистецтва, філософії. Крім того, Вікрамасінге писав книги і статті з біології, археології, етнографії, а також навчальні посібники для шкіл.