Леонід Горобець — доктор біологічних наук, працює у палеонтологічному відділі Національного науково-природничого музею НАН України. Втім, коло його наукових інтересів виходить за межі біології. В тиші музейного кабінету, досліджуючи рештки викопних птахів, він знаходить точки дотику із екологією, археологією, етнобіологією та кліматологією. Інший напрямок діяльності — популяризація науки.
Леонід веде блог Стромата, назва якого перекладається як «ковдра з клаптиків», адже на сторінках блогу «по клаптику» він занотовує усе те, що зацікавило. Зв'язок блогу із науковими інтересами двобічний: спершу наукові вподобання автора визначали тематику Стромати, але згодом почали траплялися випадки, коли блог формував інтерес науковця.
Леонід також займався викладацькою діяльністю, впродовж 12 років був членом журі та автором завдань Всеукраїнської олімпіади з біології, а тепер викладає в школі Майбутні - IWonder. З поміж книг, які найбільше вплинули на Леоніда переважають німецькі мислителі: Кант, Юнг, Вітгенштайн та Фром. Та найбільш істотним є вплив Ґете, з поміж численних інтересів якого була анатомія. Погляди Ґете щодо анатомії та еволюції значною мірою вплинули і на книгу Леоніда.
Слідуй за розбитим черепом. Історія еволюції скелета
- Вартість від 29 грн
- Термін доставки 1-4 дні
- Доставляємо службами Нова Пошта або Укрпошта
- Безкоштовна доставка від 1000 грн
- Міжнародна відправка (доставка в інші країни світу)
- Повернення, обмін протягом 14 днів
- Готівкою (в відділенні кур'єрської служби)
- Картою VISA або MASTERCARD
- Apple Pay
- Google Pay
Якщо вам здається, що якийсь орган з'явився в процесі еволюції нізвідки, то вам здається. Або сниться. Ніщо нізвідки не береться. Те, як збудовані ми з вами, ваша домашня кішка чи щебетлива пташка за вікном, до найменшої кісточки є результатом мільйонів років еволюції.
Про все це у своїй книжці «Слідуй за розбитим черепом. Історія еволюції скелета» розповідає науковець Леонід Горобець. Він скрупульозно простежує, як змінювалися скелет і кістки, пояснюючи на динозаврах, людях і навіть рибах, як працювала всі ці роки еволюція.
Що таке ген «їжачок сонік», навіщо жабам «відмовлятися» від ребер і чому крокодиляче м’ясо на смак нагадує курятину? Чому очі розміщені на голові, а не, скажімо, на руках та чи справді кінцівки — то колишні плавці? Яка риба за швидкістю може обігнати гепарда та який палець довелося б ампутувати, якби ми пересувалися, як рептилії? Чому восьминоги, попри великий мозок, часом бувають тупіші, ніж бджоли, і що спільного в акул з літаками? Автор книжки відповідає на ці й інші питання, водночас пояснюючи, чим внутрішній скелет крутіший за зовнішній і як відрізнити колегу від рептилоїда.
