Комплект Структура інстинктів і суспільство. Філософське дослідження вчення Зиґмунда Фройда + Колективна пам’ять, примирення і міжнародні відносини

Комплект складається з 2х книг:

Структура інстинктів і суспільство. Філософське дослідження вчення Зиґмунда Фройда

Колективна пам’ять, примирення і міжнародні відносини

Структура інстинктів і суспільство. Філософське дослідження вчення Зиґмунда Фройда

Ім’я автора книги «Структура інстинктів і суспільство» (в виданні англійською - "Ерос і цивілізація") Герберта Маркузе стало відомим далеко за межами кола людей, так чи так причетних до філософських інтересів. Пропонована книга має підзаголовок: «Філософське дослідження вчення Фройда». Отже, саме автора теорії позасвідомого Маркузе бере собі в союзники у пошуках методологічної опори для критичного розгляду сучасного стану цивілізації, «діагностики загального розладу».

Може, тому, що на рівні свідомості сучасний стан суспільства, сучасна політична і, більше того, духовна ситуація не дає жодних підстав для обґрунтування ідей революційного перетворення суспільства? Людина як така повністю втратила здатність опиратися тиску суспільству, ба більше, здатність на свідомому рівні відчувати цей тиск. Отож, джерела невдоволення дійсністю доводиться шукати на рівні підсвідомого.

На відміну від Фройда Маркузе вважає, що конфлікт між інстинктами та цивілізацією не є абсолютним: репресивність не є сутністю цивілізації як такої, а лише властива «специфічно історичній організації людського існування». Маркузе намагається внести історичний та суспільний вимір до поза-історичної побудови. Автор доповнює фройдівські поняття. Ототожнюючи пригнічення інстинктів із суспільним пригніченням, що є принаймні історично мінливим феноменом, він також стверджує історичність репресивного характеру принципу реальності.

Для широкого кола читачів, яких цікавлять сучасні проблеми філософії, соціології, історії.

Колективна пам’ять, примирення і міжнародні відносини

Автори відтворили певні сегменти простору пам’яті, розглядаючи пам’яттєвий дискурс у варіативних репрезентативних кейсах, застосовуючи різні дослідницькі оптики та методологічні підходи, пропонуючи власні інтерпретативні рамки тощо.

Звернення до болючих моментів історії та їхнього переосмислення вибудовує певні теоретичні конструкції та стратегії зовнішньої «історичної політики», допомагає уникнути історичної амнезії, має терапевтичну дію щодо «тягаря минулого», фокусує увагу на осмисленні процесу формування ідентичності, ролі пам’яті у породженні конфліктів і в примиренні.