Ірина Савка

Писати почала тоді, коли історії, колись почуті, затримані і переосмислені, раптом стали прориватися на папір. Чіткі, як мелодії, знані з дитинства, – ні додати, ні відняти, – вони лягали саме так і в такому порядку, як ви їх бачите у цій книзі.
Можливо, ці новели могли бути написаними набагато раніше. Але з’явилися тільки тоді, коли зникли зайві звуки суєти і в тиші можна було почути саме ті, найважливіші, слова.