Ігор Качуровський

Ігор Качуровський народився 1 вересня 1918 року в місті Ніжин у родині випускників Київського університету. Перші 12 років прожив у с. Крути (нині Ніжинського району Чернігівської області). На початку 1930-х років сім'я, рятуючись від репресій, виїхала до Курська (Росія). Навчався в Курському педагогічному інституті; 1942 року повернувся в Україну, в 1943 р. виїхав з СРСР, з 1945 року – в Австрії.

У 1948 році еміґрував до Аргентини. Жив у Буенос-Айресі, працював робітником у порту. Водночас редаґував журнал «Пороги», був співробітником журналів «Овид», «Мітла», «Нові дні». Викладав давню українську літературу в Католицькому університеті, російську літературу в університеті El Salvador (Буенос-Айрес). У 1969 році виїхав до Мюнхена. Як літературний оглядач української редакції Радіо «Свобода» підготував і начитав понад 2 тис. радіобесід.

В Українському вільному університеті захистив докторську дисертацію з філософії «Давні слов'янські вірування та їх зв'язок з індо-іранськими релігіями»; від 1973 р. — викладач УВУ, від 1982 — професор. Ігор Качуровський став відомим як поет численних збірок поезії неокласичного стилю, як плідний перекладач віршів із багатьох мов, зокрема, вибраних творів «Франческо Петрарка», антології з іберійської та ібероамериканської поезії «Золота галузка». Як прозаїк І.Качуровський створив також низку помітних прозових творів, серед них роман «Дім над кручею» та повість «Залізний куркуль» та інші. За книгу «Променисті сильвети: лекції, доповіді, статті, ессеї, розвідки» Качуровський отримав Шевченківську премію у 2006 році.

Помер патріарх літературного процесу на 95-му році життя 18 липня 2013 року в Мюнхені. 22 листопада 2013 року заповіт було виконано, прах Ігора Качуровського урочисто поховали в його рідному селі. Домовленість про передачу колекції досягнуто взимку 2006 р. під час візиту до письменника. Бібліотеці було передано 9 книг й започатковано колекцію.