Іван Богатирьов (09. 05. 1954, с. Халимонове Бахмацького, нині Ніжинського р-ну Чернігівської обл.) — правознавець. Батько Ольги і Андрія Богатирьових. Доктор юридичних наук (2006), професор (2007). Заслужений діяч науки і техніки України (2015). Закінчив Ленінградське вище політичне училище (нині Санкт-Петербург, 1983).
Від 1974 перебував на службі в органах внутрішніх справ; від 1986 — у Чернігівському юридичному коледжі Державного департаменту України з питань виконання покарань; від 2007 — завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін Дніпропетровського університету внутрішніх справ (нині Дніпро); від 2008 — ректор Поліцейської фінансово-правової академії (м. Бровари Київської обл.); від 2011 — начальник Інституту кримінально-виконавчої служби (Київ); від 2012 — професор кафедри кримінального права та кримінології Державного університету фіскальної служби України (м. Ірпінь Київської обл.); від 2016 — професор кафедри кримінально-правових та адміністративно правових дисциплін Міжнародного економіко-гуманітарного університету (Рівне).
Війна на Чернігівщині. Нариси реальних подій
- Вартість від 29 грн
- Термін доставки 1-4 дні
- Доставляємо службами Нова Пошта або Укрпошта
- Безкоштовна доставка від 1000 грн
- Міжнародна відправка (доставка в інші країни світу)
- Повернення, обмін протягом 14 днів
- Готівкою (в відділенні кур'єрської служби)
- Картою VISA або MASTERCARD
- Apple Pay
- Google Pay
З першого дня наступу рoсійських загарбників на Україну, на шляху ворога до Києва постала «північна фортеця» – прадавнє місто Чернігів. Українські воїни умілими діями зупинили на околиці Чернігова колони броньованої техніки ворога. Місто було взято в облогу, але не скорене. Книга професора Івана Богатирьова – його щоденник того найскладнішого періоду.
Чернігівець розповідає про пережите ним на околиці міста, у мікрорайоні Бобровиця, де він з дружиною вісімнадцять днів мешкав у підвалі власного будинку під постійними ракетними та артилерійськими обстрілами. Тоді Івану Богатирьову доводилося збирати по крихтах відомості, які він отримував від тероборонівців, сусідів і друзів та з повідомлень місцевої влади. У години, коли вмикали світло й з`являвся мобільний зв`язок та інтернет, він намагався зафіксувати все, що бачив і про що довідався.
Короткі щирі записи допомагали йому виживати й відчувати себе мислячою людиною серед дикого жахіття війни. Автор також записував реальні історії про незламність духу жителів Чернігівщини, їхню взаємодопомогу, а коли йому випало недовго перебувати в інших областях, він писав про те, що бачив: теплу людську підтримку, велику волонтерську працю та допомогу фронту й біженцям. Публікуючи свій щоденник, автор прагне донести до наступних поколінь розповідь очевидця й сучасника подій війни.
