SKOVORODANCE. Коло щасливих людей

Сковорода Григорій Савич (22.11.1722, сот. м. Чорнухи Лубенського полку – 29.10.1794, с. Пан-Іванівна Харківського повіту, нині с. Сковородинівка Золочівського району Харківської обл.) – видатний мислитель, поет, перекладач, педагог, композитор, родоначальник української філософії, перший філософ-мирянин, вихованець Києво-Могилянської академії.

Народився в родині козаків. У 1734-1741 роках навчався у Києво-Могилянській академії, дійшовши до другого року навчання курсу філософії. У 1741-1744 роках був співаком у придворному хорі у Санкт-Петербурзі. У 1744-1750 роках, перебуваючи у складі комісії (співаком придворної церкви) по заготівлі вин для імператорського двору в угорських землях (Токайська комісія), Також побував у Будапешті, Відні, Пресбурзі, Празі, Галле з освітньою метою.

Повернувшись з-за кордону, рік викладав піїтику у Переяславському колегіумі, після чого продовжив навчання в Києво-Могилянській академії у класі богослов’я. У 1753-1759 роках за рекомендацією митрополита Тимофія Щербацького був домашнім вчителем у старшинській родині у с. Коврай Переяславського полку. У 1759-1769 роках з перервами викладав піїтику і грецьку мову у Харківському колегіумі.

З 1769 року і до смерті проживав в основному на Слобожанщині, відмовившись від кар’єри, чернецтва та власного дому; саме на той час припадає його плідна творча праця. Філософські погляди Сковороди присвячені головним чином етиці, переплітаючись з ідеями платонізму та стоїцизму. Головним сенсом людського існування вважав самопізнання. Філософські трактати і діалоги він писав сумішшю церковнословянської, української та російської мов, байки – руською книжною мовою, пісні – українською. Хоча твори Сковороди за його життя були розповсюджені в рукописах, перші видання з’явилися вже після смерті мислителя.

Сергій Жадан — культова постать в сучасній українській літературі, автор романів «Інтернат», «Месопотамія», «Ворошиловград», поетичних збірок «Господь симпатизує аутсайдерам», «Життя Марії», «Тамплієри» тощо. Його творчість відома далеко за межами нашої держави.

Твори Жадана відзначені престижними міжнародними літературними нагородами, такими як премія Бу-Ба-Бу за найкращий вірш року, премія «Книга року BBC», літературна премія імені Джозефа Конрада-Коженьовського, премія Brücke Berlin, ремія Jan Michalski Prize for Literature, премія «ЛітАкцент року» тощо. Вітчизняні та зарубіжні критики високо поціновують літературний доробок автора.

Тарас Лютий — український філософ, письменник, колумніст, музикант.

Закінчив Київську політехніку та Києво-Могилянську академію. Доктор філософських наук. Професор кафедри філософії та релігієзнавства НаУКМА. Старший науковий працівник відділу філософської антропології Інституту філософії ім. Григорія Сковороди. Куратор і викладач «Культурного проекту».

Пише короткі культурологічні есеї для «Українського тижня». Грає в гурті «Четверо з Полонезу». Автор монографій «Нігілізм: анатомія Ніщо» (2002 р.), «Розумність нерозумного» (2007 р.), збірки малої прози «Вулики сновидінь» (2007 р.), а також співавтор дилогії: «Культура масова і популярна: теорії та практики» (2007 р.) та «Ідеологія: матриця ілюзій, дискурсів і влади» (2016 р.).

У 2016 році книжка «Ніцше. Самоперевершення» опинилася серед кращих видань Форуму видавців у Львові та здобула нагороду Всеукраїнського рейтингу «Книжка року» в номінації «Софія». Того ж року автор став лауреатом премії ім. Петра Могили.