Тамара Горіха Зерня (справжнє прізвище Дуда) — українська письменниця, волонтерка, блогерка. Авторка роману «Доця», що посів перше місце у книжковому рейтингу BBC (2019). Лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка 2022 року. Народилася в Києві. Здобула фах журналістки (1998). Післядипломну освіту отримала в Київському міжнародному університеті. Працює перекладачкою економічної літератури з англійської.
З чоловіком Святославом Бойком, фронтменом гурту «Широкий лан», виховує трьох дітей. Від початку воєнних подій 2014 року активно займалась волонтерською допомогою армії, їздила в зону АТО. Дебютний роман про зав’язку війни на Сході України став відкриттям в літературному середовищі. Історія написана на основі реального досвіду жінок-волонтерок. Яскраві образи, захопливий сюжет, дотепні афоризми поєднані з чіткою хронологією зародження війни: від придушення мітингів до окупації Донецька. Друге видання книги окремим розділом містить свідчення очевидців.
Тамара також одна з провідних блогерів фб-сторінки «А що там у ПП – А що там у ЄС», де публікує дописи на актуальні політичні та культурні теми. У 2021 році Тамара Дуда (Тамара Горіха Зерня) з романом «Доця» номінована на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2022 року у номінації «Література». Твір був допущений до участі у другому турі конкурсу.
Шептуха
- Вартість від 29 грн
- Термін доставки 1-4 дні
- Доставляємо службами Нова Пошта або Укрпошта
- Безкоштовна доставка від 1000 грн
- Міжнародна відправка (доставка в інші країни світу)
- Повернення, обмін протягом 14 днів
- Готівкою (в відділенні кур'єрської служби)
- Картою VISA або MASTERCARD
- Apple Pay
- Google Pay
Це не просто роман. «Шептуха» — це голос жінки, яка вижила, вистояла й не втратила віру. Це глибоке, магічно-реалістичне полотно, сплетене з болю, ніжності й боротьби. Тамара Гориха Зерня знову демонструє: українська література може бути потужною, незабутньою та абсолютно нашою. На перший погляд — сільська жінка, трохи відлюдкувата, з «дивними» звичками. Але вона — Шептуха. Жінка, яка чує більше, бачить глибше й знає те, про що інші бояться навіть думати. У її світ вплітаються голоси предків, спогади війни, жіночі долі — і тиха, але вперта боротьба за свою землю, за душу, за правду.
Чому варто прочитати:
- Неповторна атмосфера українського села, де реальність межує з міфом;
- Жіночий голос, який пробиває тишу й зцілює пам’ять;
- Сюжет, що тримає у напрузі, викликає мурашки й змушує замислитися;
- Сучасна українська проза, яку хочеться цитувати й дарувати.
«Шептуха» — це книга, яка огортає, мов ніч. У ній — магія нашої землі, пам’ять поколінь і сила жінки, яка вміє тримати світ на своїх плечах. Для тих, хто готовий чути не лише словами.
Від видавця.
Ольга Петрівна Кривенко, по матері Первоцвіт, ліпить докупи шлюб, а він не ліпиться. Що пристойніший і поважніший фасад, що солідніший вигляд це має збоку, то відчутніша пустка і порожнеча за лаштунками. Самотність, страх перед віком, правда, яку немає сил більше приховувати… Це все не закінчиться добром. Ні, героїня не дівчинка, щоб просто так тікати з дому, все-таки вона поважна людина, перекладачка зі сталою клієнтурою і професійним реноме. Але, тим не менше, вона втекла…
Втекла у бабину хату на краю світу, втекла на далекий закинутий хутір з наміром пожити тихим усамітненим життям, розібратися у собі, подумати, врешті-решт. Але тихий усамітнений куточок виявився далеко не простим. Честь і нечисть, живе і неживе, чоловіки і жінки, насилля і безсилля, любов і зрада — все змішалося на нашому прикордонні. Баба свого часу відьмували і лишили по собі неабияку репутацію, яку хоч-не-хоч доводиться виправдовувати. Старі гріхи й злочини не бажають сидіти тихо і пробиваються назовні, шукаючи помсти і справедливості. Сучасні грішники не відстають від тодішніх, нагородивши такого, що без наливки не розібратися. А потім почалася війна.
