Євгенія Подобна народилася 7 липня 1989 року в с. Немішаєве Бородянського району Київської області. Закінчила Інститут журналістики Київського національного університету ім.Тараса Шевченка у 2012 році, Національний педагогічний університет ім.М.Драгоманова, Інститут природничо-географічної освіти та екології у 2014 році. Кандидат наук соціальних комунікацій. Нагороджена орденом Княгині Ольги ІІІ ст.
Працюючи тележурналісткою, воєнним кореспондентом «5 каналу», Євгенією Подобною підготовлено і видано в ефір понад 140 інформаційних та аналітичних сюжетів із зони бойових дій на Донеччині та Луганщині, понад 40 публіцистичних та аналітичних матеріалів для інформаційного сайту Чорноморської телерадіокомпанії на воєнну тематику.
У 2018 році видавництвом «Люта справа» за фінансової підтримки Українського інституту національної пам’яті було випущено книгу «Дівчата зрізають коси» Євгенії Подобної, куди увійшли спогади 25 жінок-військових, які брали участь в АТО у складі ЗС України та добровольчих підрозділів у 2014-2018 роках. Видання було відзначене премією «Книжка року 2019» на Львівському форумі книговидавців.
Книгу «Дівчата зрізають коси» Євгенії Подобної було висунуто на здобуття Навціональної премії України імені Тараса Шевченка у номінації «Публіцистика, журналістика» головою Шевченківського комітету Ю.Макаровим.
Міста живих, міста мертвих. Історії війни у Бучі та Ірпені
- Вартість від 29 грн
- Термін доставки 1-4 дні
- Доставляємо службою Нова Пошта
- Безкоштовна доставка від 1000 грн
- Міжнародна відправка (доставка в інші країни світу)
- Повернення, обмін протягом 14 днів
- Готівкою (в відділенні кур'єрської служби)
- Картою VISA або MASTERCARD
- Apple Pay
- Google Pay
Цієї книги взагалі не мало бути. Бо цієї війни не мало бути. Але 24 лютого Україна прокинулась вдосвіта від звуків вибу_хів і колони російської техніки чавили своїми гусеницями наше минуле життя. Війна стала нашою новою реальністю, повітряні тривоги — буденністю. Буча та Ірпінь перестали асоціюватись з лісом, санаторіями та дитячими таборами, з розміреним життям середмість столиці.
Тепер одні тільки назви цих міст прошивають болем навіть тих, хто ніколи в них не бував. Але поряд зі злом та болем, усі дні війни у цих змерзлих, наляканих та скривавлених містах жив небачений героїзм — військових, медиків, рятуваль_ників, бійців тероборони, містян — всіх, хто допомагав, захищав, рятував, евакуйовував.
Окупація та бої за Гостомель, Бучу та Ірпінь тривали близько місяця. Але, аби описати все, що сталося за цей місяць, знадобляться десятиліття, томи й робота багатьох людей. Це лише перший рядок в історії про велику трагедію та великий героїзм цих українських міст, лише невелика частина історій, які мають бути розказані.
