Джонатан Фрідленд — британський журналіст, письменник, драматург і борець за правду. Народився письменник 1967 року в Лондоні. Працює в газеті The Guardian з 1993 року, де веде щотижневу колонку про сучасну історію.
Джонатан є автором дванадцяти книг, серед яких: «The Escape Artist: The Man Who Broke Out of Auschwitz to Warn the World» («Майстер утечі. Людина, яка втекла з Аушвіцу, щоб попередити світ»), що увійшла до короткого списку «Книги року Waterstones»; «The Big Lie: Exposing the Nazi War Machine» («Велика брехня: викриття нацистської військової машини») та «The Secret Lives of Spies» («Таємне життя шпигунів»).
Письменник став лауреатом численних нагород, зокрема премії «Крістофер» за журналістику в галузі міжнародної політики (2018), премії «Дейвід Лівінгстон» за журналістику в галузі єврейської тематики (2014) і премії «Сідней Шелдон» за журналістику в галузі прав людини (2013). Фрідленд є активістом за права людини й висловлює свою підтримку низці організацій, з-поміж них і Міжнародному кримінальному суду (Amnesty International і Human Rights Watch).
Комплект Майстер утечі + Донька Аушвіцу + Хлопчик, який намалював Аушвіц
- Вартість від 29 грн
- Термін доставки 1-4 дні
- Доставляємо службами Нова Пошта або Укрпошта
- Безкоштовна доставка від 1000 грн
- Міжнародна відправка (доставка в інші країни світу)
- Повернення, обмін протягом 14 днів
- Готівкою (в відділенні кур'єрської служби)
- Картою VISA або MASTERCARD
- Apple Pay
- Google Pay
Комплект складається з 3х книг:
Майстер утечі. Людина, яка втекла з Аушвіцу, щоб попередити світ
Донька Аушвіцу
Хлопчик, який намалював Аушвіц. Правдива історія надії та виживання
Майстер утечі. Людина, яка втекла з Аушвіцу, щоб попередити світ
Квітень 1944-го. В’язень Аушвіцу, дев’ятнадцятилітній Вальтер Розенберг (який згодом змінить ім’я на Рудольф Врба), за кілька попередніх років уже зіткнувся з усіма звірствами табору смерті: газовими камерами, крематоріями та жорстокістю охорони. Одного разу йому доручили перевірити речі нових в’язнів: жінок, чоловіків, дітей, цілих сімей...
Зрозумівши, що ці речі ніколи не знадобляться власникам, оскільки їх стратили відразу після того, як вони потрапили до табору, хлопця охопив жах. Він вирішив діяти. Його метою стала втеча, проте не тільки задля власного порятунку, а й щоб відкрити світові правду про Аушвіц та попередити решту євреїв про те, яка доля чекає на них у кінці залізничної колії. Юнак розпочав свою підготовку й запам’ятав усі звичаї та розпорядки концтабору. Він використовував цю інформацію для втечі та створення детального звіту, яким можна поділитися зі світом.
Незважаючи на всі труднощі: засніжені поля, крижані річки й насторожені села, Вальтер і його товариш-втікач, Фред Ветцлер, все ж доставили перший звіт про Аушвіц з інформацією про жахіття, які чинили над невинними людьми. Та чи готовий був світ, осліплений війною, почути правду? Це історія про боротьбу за людську гідність і справедливість. Про те, як юний хлопець намагався протистояти бездушній машині знищення. Це також дослідження людської природи, що показує, як складно світові чути правду про страшні події, особливо коли ця правда є незручною або шокуючою.
Донька Аушвіцу
Тові Фрідман було лише чотири роки, коли на початку Другої світової війни її відправили до нацистського трудового табору . Поки друзів і родину вбивали на її очах, єдиною зброєю, якою володіли Това та її батьки, був первинний інстинкт — вижити за будь-яку ціну. У шестирічному віці дівчинка потрапила до газової камери, але вийшла звідти живою, врятована німецькою бюрократією.
Ця історія — про тяжкі спогади однієї з наймолодших уцілілих в Аушвіці. Това Фрідман разом з Малкольмом Брабантом розповідає про жорстокі злочини, свідкою яких вона стала під час перебування в таборі смерті, сімейну таємницю, що проливає світло на нелегкі рішення, які євреї були змушені ухвалити, щоб вижити, і, зрештою, джерела надії та мужності, які її родина зберігає, незважаючи ні на що.
Хлопчик, який намалював Аушвіц. Правдива історія надії та виживання
У червні 1943 року, після довгих років скрути і переслідувань, тринадцятирічного Томаса Ґеве та його матір депортували до Аушвіцу. Після прибуття їх розділили і хлопчик залишився сам. Попереду його чекали двадцять два суворі місяці перебування у таборах смерті і нелюдська жорстокість нацистів. Але Томас ніколи не втрачав бажання жити. Йому було п’ятнадцять, коли його звільнили з Бухенвальду.
Це був третій концтабір, який він пережив. Ще перебуваючи в Аушвіці, Томас намагався детально відтворити все, що відбувалося у нацистському світі: він схематично змальовував усі події в реальному часі, використовуючи деревне вугілля та клаптики цементних мішків. Оригінальні ескізи не збереглися, проте пам’ять про зображене закарбувалася у свідомості, і відразу після війни він знову взявся за олівець. Щоб зберегти пам’ять про своїх втрачених друзів і мільйони жертв Голокосту, Томас намалював понад вісімдесят простих і водночас пронизливо деталізованих малюнків, де зображав не лише жахи і темряву таборів смерті, а й повсякденні події, прояви людяності, підтримки і дружби.
А згодом доповнив власну історію словами. Попри все зло, що наповнювало концентраційні табори, його розповідь — це разюче підтвердженням сили життя. «Хлопчик, який намалював Аушвіц» — це живе свідчення війни очима дитини, яка попри темряву зберегла у собі здатність спостерігати і запам'ятовувати кожну деталь навколо.
