Джерело української класики

Видатний український письменник, поет, художник.

Народився у 1814 році в селі Моринці, що на Черкащині. Села Моринці та Кирилівка, де Тарас провів дитинство, належали поміщикуВасилю Енгельгардту.

Коли йому виповнилось 8 років, пішов на службу до вчителя-дяка Павла Рубана, який навчив його грамоти. Згодом 16-річний Тарас стаєслужником Енгельгардта, спершу як кухарчук, потім - козачок. Коли поміщик помітив художній талан хлопця, віддав до навчаннявикладачеві Віленського університету — Яну Рустему.

З 1831 року переїжджає із поміщиком у Санкт-Петербург, денавчається у В. Ширяєва, знайомиться ізК. Брюлловим,В. Жуковським. Саме вони у1838 р. викуповують Шевченка у Енгельгардтаза 2500 рублів.

У 1838 році Шевченко вступає до Академії мистецтв, де вивчає живопис, малюнок і творчість російських і українських письменників. У 1844 році повертається в Україну. Працює художником у Київській тимчасовій комісії з питань розгляду старих актів. Тоді ж вступає в «Кирило-Мефодіївське товариство». За епіграму на імператрицю і революційний настрій віршів збірки «Три літа» в березні 1847 року Тараса заарештовують і відправляють на заслання до Орської фортеці.

Тарас Шевченкобув одним із художників, що брали участь векспедиції з дослідження Аральського моря у 1848 році, а в 1851 році стає членом геологічноїекспедиціїв горах Каратау.

У 1857 році Тарас Шевченко повертається із заслання, мешкаєв Москві і Петербурзі. У 1859 році знову повертається в Україну, але за ним постійно наглядає поліція, адже проживатив Україні постійно йому заборонили.

Помер Шевченко 10 березня 1861 року в Петербурзі. Його поховали спершу на Смоленському кладовищі, але через кілька місяців його прах перепохований в Україні над Дніпром на Тарасовій горі (м. Канів).

Літературний та художній доробок Тараса Шевченка величезний.Серед його творів поеми («Гайдамаки», «Сон», «Катерина» та ін.), балади («Причинна»), повісті («Княгиня», «Музикант»), збірки віршів («Кобзар», «Три літа», «У казематі»). Він створив близько1000 картин, здебільшогопейзажі, портрети, жанрові малюнки.

Твори Тараса Григоровича перекладені на багато мов світу. Пам’ятники Кобзареві стоять у багатьох країнах. Ім`я Шевченка присвоєне низціпарків, навчальних закладів, бульварів, театрів і вулиць.

Усебічно обдарований, енциклопедично освічений Іван Франко (1856–1916) відомий не тільки як поет, прозаїк, драматург, але і як літературознавець, перекладач, публіцист, вчений. За весь час своєї діяльності він видав сім збірок поезій та цілу низку поем, написав близько 15 драм, перекладав з 14 мов твори світових класиків.

Михайло Коцюбинський (1864, Вінниця, Подільська губернія, Російська імперія — 1913, Чернігів, Російська імперія) — видатний український письменник, громадський діяч, голова «Просвіти» в Чернігові, титулярний радник. Батько Юрія, Оксани, Ірини та Романа Коцюбинських.

В українську літературу ввійшов як майстер психологічної прози. Вершинами його художнього стилю критики вважають «Fata Morgana», «Що записано в книгу життя» (1910), «Тіні забутих предків» (1911). У своїх останніх новелах доповнив свій характерний стиль елементами неоромантизму.

Леся Українка (справжнє ім'я — Лариса Петрівна Косач, у шлюбі Косач-Квітка; 1871, Новоград-Волинський, Волинська губернія, Російська імперія — 1913, Сурамі, Тифліська губернія, Російська імперія (нині Грузія)) — українська письменниця, перекладачка та культурна діячка, співзасновниця літературного гуртка «Плеяда» та групи Українська соціал-демократія.

У сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України. Писала в жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики, розвинула жанр драматичної поеми в українській літературі. Працювала в галузі фольклористики (наспівала 220 народних мелодій) і активно долучалася до процесів українського жіночого руху та національного відродження.

Серед мистецької спадщини — збірки поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поеми «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драми-поеми «Кассандра» (1901—1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911), «Камінний господар» (1912), «Бояриня» (1913).

Іван Котляревський не тільки відомий український письменник, а й особистість, навколо якої досі ходять різноманітні думки і суперечки. Автор вічної книги "Енеїда" саме завдяки своїй найвідомішій праці отримав не тільки славу, але й критику.

У своєму головному творі письменник використовував українську мову, чого ніхто не робив до цього і це було ризикованим ходом, так як в XVIII столітті після епохи Гетьманства, всілякі спроби виділити українську культуру і мову придушувались. Використавши гумористичне забарвлення для своєї повісті, письменник зміг виправдати власні дії ніби він приймає на сміх український народ, - однак домігся свого і перша книга українською мовою була видана.