#ФРОНТМЕНИ. Антологія мілітарної поезії

Дмитро Лазуткін - український поет, журналіст, телеведучий. Народився 18 листопада 1978 року у Києві. Закінчив Національний технічний університет України.

Працював інженером-металургом, тренером з карате, журналістом, ведучим програми «У світі єдиноборств», «ПроРегбі», «Чоловічий клуб» на Першому Національному телеканалі, коментував Олімпійські ігри в Пекіні, Ванкувері, Лондоні.

Автор низки поетичних збірок, серед який «Дахи» (2003), «Солодощі для плазунів» (2005), «Набиті травою священні корови» (2006), «Бензин» (2008), «Добрі пісні про поганих дівчат» (2012), «Колядки і вальси» (2014), «Червона книга» (2015), «Паприка грез» (2006), «Артерія» (2018).

Валерій Пузік — український художник, письменник, режисер. За освітою художник-дизайнер. Працював журналістом. У січні 2015 пішов добровольцем на фронт. Брав участь у бойових діях на Донбасі в складі батальйону Добровольчого українського корпусу Правого Сектору (ДУК ПС). Учасник виставок живопису та графіки в Україні та за кордоном, зокрема, «Інкубаційний період», «Відлуння», «Примарна зона», «Моя армія. Бачити серцем».

Лауреат літературних конкурсів, тексти відзначені «Смолоскипом», «Гранословом», літературною премією імені Олеся Ульяненка. Автор книжок «Бездомні пси», «Моноліт», у співавторстві написано книгу «Наші Котики. Бліндаж» та збірку поезій «Там, де вдома». Режисер документальних короткометражних стрічок і відеопоезій.

Український поет, музикант і громадський активіст, який своїми віршами привернув давно небачену увагу до сучасної української поезії: декламація автора набирає мільйони переглядів у соцмережах, його вірші читають у прайм-тайм на центральних телеканалах, їх кладуть на музику та озвучують на проукраїнських мітингах по всьому світу різними мовами.

Для багатьох тексти книги Павла Вишебаби «Тільки не пиши мені про війну» стали літературним літописом почуттів українців у режимі онлайн.

Артурові – 21 рік, студент факультету журналістики у ЛНУ імені Івана Франка, отримав відзнаку всеукраїнської літературної премії ім. Анатолія Криловця за авторську збірку віршів. Зараз захищає Україну в лавах Збройних Сил.

Ігор Мисяк (16 червня 1993 року, с. Дидятичі на Львівщині – 1 квітня 2023 року, поблизу с. Богданівка Бахмутського району Донеччини) за фахом історик. Утім і сам був активним учасником історичних подій – Революції Гідності та російсько-української війни.

В українську літературу він увійшов як прозаїк, автор роману «Завод» (Темпора, 2022). Але поезія була вагомою частиною життя молодого захисника, про що свідчать відзнаки фестивалів та конкурсів («Ірпінський Парнас 2018»; «Хортиць дзвони 2018»; «Житомир ТЕМ 2019»; «Ан Т-Р-Акт 2020») і добірки в антології «Молоді голоси» і журналах («Літературний Чернігів», «Дзвін»).

Ігор Мітров (нар. 1 вересня 1991, Керч, Автономна Республіка Крим) — український поет, критик, літературознавець, військовослужбовець, ветеран російсько-української війни.

Anatoliy Anatoliy — поетичний псевдонім. Народився у 1970 році на Волині. Імені та прізвища не розголошує, оскільки є військовослужбовцем — захищає державу від російського вторгнення. Військовий стаж — 30 років. Полковник. Перша вища освіта — філологічна. Публікує свої вірші у мережі «Фейсбук». Окремі поезії було опубліковано в «Альманасі творів учасників АТО/ООС», «СНІП», «Проєкті-антології української мілітарної поезії», «Антології мілітарної поезії #фронтмени» тощо.