Валерій Пузік — український художник, письменник, режисер. За освітою художник-дизайнер. Працював журналістом. У січні 2015 пішов добровольцем на фронт. Брав участь у бойових діях на Донбасі в складі батальйону Добровольчого українського корпусу Правого Сектору (ДУК ПС). Учасник виставок живопису та графіки в Україні та за кордоном, зокрема, «Інкубаційний період», «Відлуння», «Примарна зона», «Моя армія. Бачити серцем».
Лауреат літературних конкурсів, тексти відзначені «Смолоскипом», «Гранословом», літературною премією імені Олеся Ульяненка. Автор книжок «Бездомні пси», «Моноліт», у співавторстві написано книгу «Наші Котики. Бліндаж» та збірку поезій «Там, де вдома». Режисер документальних короткометражних стрічок і відеопоезій.
До Чорного моря
Видавництво: Фоліо
Код товару: 150737
До Чорного моря
Видавництво: Фоліо
Код товару: 150737
Ціна формується
0 людей додали у Вишлист
Очікується
Дата надходження поки не відома
Обкладинка
Тверда
К-ть сторінок
224 стр
ISBN
978-617-8551-71-1
Формат
145х215 мм
Мова
українська
Доставка:
- Вартість від 29 грн
- Термін доставки 1-4 дні
- Доставляємо службами Нова Пошта або Укрпошта
- Безкоштовна доставка від 1000 грн
- Міжнародна відправка (доставка в інші країни світу)
Гарантія:
- Повернення, обмін протягом 14 днів
Варіанти оплати:
- Готівкою (в відділенні кур'єрської служби)
- Картою VISA або MASTERCARD
- Apple Pay
- Google Pay
Відомий український письменник, поет, художник, режисер і журналіст Валерій Пузік (нар. 1987 р.) нині служить у лавах Збройних Сил України. Він не лише документує події, а й передає емоційний стан людини, яка опинилася в епіцентрі бойових дій. Його творчість — важливе свідчення нашого часу. У збірці «До Чорного моря» представлено 100 поезій, викладених у хронологічному порядку — від 2020 до початку 2025 року.
Уважний читач зможе простежити їхню географію: Донеччина, Поділля, Бессарабія, степи Херсонщини, Дніпрові пороги... Герої віршів — це солдати, які прощаються з рідними, втрачають побратимів, відчувають біль війни, але водночас зберігають людяність. Це жінки, що чекають коханих із фронту, пишуть їм листи, живуть між страхом і надією. Це матері, які оплакують синів, і діти, що ростуть під звуки сирен. Поезія без прикрас, без ілюзій — лише правда, сповнена болю. Однак є в ній і море. Як пам’ять. Як межа між минулим і майбутнім. Як точка повернення.
Показати повністю
Відгуки про До Чорного моря
Залишити відгук
