Атоми і попіл. Глобальна історія ядерних катастроф

Наприкінці березня 1979 року майже 145 000 американців покинули свої домівки в Гаррісбергу, штат Пенсільванія, сподіваючись врятуватися від невидимого ворога: радіації. Реактор на сусідній атомній електростанції Три-Майл-Айленд частково розплавився, і вчені побоювалися вибуху, який може поширити радіацію по всій східній частині Сполучених Штатів.

На щастя, вибух так і не відбувся, але аварія залишила глибокі шрами в американській психіці, майже поклавши край національному коханню з ядерною енергетикою. У своєму виданні Сергій Плохій розповідає про драматичну історію Три-Майл-Айленда та ще п’яти аварій, які переслідували ядерну промисловість у її військових і цивільних втіленнях: катастрофічні опади, викликані випробуванням водневої бомби на Бікіні Атолл в 1954 році. ; Киштимська ядерна катастрофа, яка забруднила значну частину Уралу; пожежа Windscale, найгірша ядерна аварія в історії Великобританії; назад із Чорнобилем, результатом дефектної конструкції реактора, що призвело до евакуації 350 000 людей; і зовсім недавно Фукусіма в Японії, спровокована землетрусом і цунамі, катастрофою нарівні з Чорнобилем, очищення якої не відбудеться за нашого життя.

Через розповіді про ці шість жахливих інцидентів Плохій досліджує ризики ядерної енергетики, як у військових, так і в мирних цілях, водночас пропонуючи яскравий опис того, як окремі особи та уряди приймають рішення за надзвичайних обставин. Сьогодні в усьому світі працює 440 ядерних реакторів, причому атомна енергетика забезпечує 10 відсотків світової електроенергії. Проте, оскільки світ прагне зменшити викиди вуглецю для боротьби зі зміною клімату, виникає питання: наскільки безпечна ядерна енергетика?