Казки. Брати Грімм, В. Гауф

Брати Грімм (нім. Die Gebrüder Grimm, Якоб і Вільгельм Грімми) — німецькі науковці, представники Гейдельберзької школи, які найбільш відомі за їхніми збірками казок і працями в галузі мовознавства, що стосуються зміни звучання слів з плином часу (закон Гріммів). Вони є одними з найвідоміших казкарів Європи. 1812 року видали збірку «Дитячі та сімейні казки».

Найвідоміші їхні казки: «Хлопчик-Мізинчик», «Білосніжка», «Спляча красуня», «Рапунцель», «Червона шапочка», «Попелюшка», «Дружба кішки і мишки», «Заєць та їжак», «Вовк і семеро козенят», «Бременські вуличні музиканти», «Шість лебедів», «Шестеро увесь світ обійдуть», «Гензель і Гретель», «Три ледарі», «Тямуща Ельза», «Кмітливий Ганс», «Семеро хоробрих», «Старезний дід та його онук», «Невдячний син», «Розумна дочка селянська».

Німецький письменник Вільгельм Гауф народився 29 листопада 1802 року у Штутгарті. Його батько помер, коли Вільгельму було всього сім років, і мати, забравши з собою всіх чотирьох дітей, змушена була переїхати до Тюбінгена, до будинку свого батька. Саме там, у величезній дідусевій бібліотеці, відбувалося перше знайомство хлопчика з літературою. Закінчивши монастирську школу, Гауф вступив до Університету Тюбінгена, який через чотири роки залишив зі ступенем доктора філософії та теології.

Після університету Вільгельм зумів здобути місце репетитора в будинку міністра оборони та став наставником його дітей. Разом із сім'єю фон Хегеля він здійснював подорожі Францією та Німеччиною - Гауф побував у Парижі, Лейпцигу, Дрездені і навіть у Бремені, батьківщині братів Грімм. Візит в останнє місто пізніше знайшов відображення у новелі "Фантасмагорії у Бременському винному льоху".