Італо Кальвіно (1923–1985) — публіцист та журналіст, один із найвидатніших італійських письменників ХХ ст. Серед його найвідоміших творів — трилогія «Наші предки» (1952–1959), збірка космокомічних оповідань (1965) та романи «Невидимі міста» (1972) і «Якщо подорожній одної зимової ночі» (1979). Народився в Сантьяго-де-Лас-Вегас, проте згодом його родина повернулася в Італію. З дитинства майбутній письменник цікавився літературою та мистецтвом, але під натиском батьків вступив до Туринського університету на агрономічний факультет.
На початку Другої світової перервав навчання, згодом приєднався до партизанського руху. Після війни відновився в університеті, та вже на філологічному факультеті. 1975 року письменник став почесним членом Американської Академії, наступного року одержав Австрійську Державну премію європейської літератури. Помер Італо Кальвіно в Сієні 19 вересня 1985 року.
