Заради ночі кохання

Еміль Золя (1840 — 1902) — французький письменник-натураліст, критик і політичний активіст. Народився в Парижі 2 квітня 1840 року, після ранньої смерті батька родина жила у злиднях. Закінчивши ліцей Святого Луїса, він двічі не склав іспити на ступінь бакалавра, і був змушений шукати способи заробити на життя. Аж два роки Золя був безробітним, без жодних доходів, він віддавав під заставу свої речі та, згідно з легендою, їв горобців, яких ловив через вікно на своєму горищі.

На щастя, у 1862 році юнак знайшов роботу клерка і почав писати статті для різних періодичних видань. 1865 року з’явився на світ перший автобіографічний роман Золя «Сповідь Клода». Він був доволі успішний, і автор покинув роботу у видавництві, ставши професійним письменником. Упродовж кількох років було написано два романи – «Тереза Ракен» (1867) та «Медлін Фера» (1868).

Золя мав активну соціальну позицію, 13 січня 1898 було опубліковано його статтю «Я звинувачую», це був відкритий лист до президента Французької республіки Фелікса Фора, у якому письменник звинуватив французький уряд в антисемітизмі та протизаконному ув'язненні Альфреда Дрейфуса. Цей лист було опубліковано на першій шпальті газети і викликав неабиякий резонанс, і врешті став причиною того, що Золя звинуватили у наклепі та загрожували ув’язнити. Щоби запобігти цьому, письменник на рік утік до Англії.

Перші літературні виступи Золя відносяться до 1860-х років – «Казки для Нінон», «Сповідь Клода», «Заповіт померлої», «Марсельські таємниці». У серії «сімейних романів» «Ругон-Маккарі» описано життя членів однієї родини, настільки широко розгалуженої, що відростки її проникають як у найвищі верстви Франції, так і в найглибші її підвалини. Золя тут якнайповніше зобразив буття дрібної буржуазії, міщанський світ з його законами і правилами. Найвідоміші романи Золя: «Кар'єра Ругонів», «Черево Парижа», «Пастка», «Нана», «Дамське щастя», «Жерміналь», «Доктор Паскаль». Також він писав повісті та новели, п’єси та публіцистику.

В Україні Золя відомий від 1870-х. Уперше його переклав Іван Франко. Помер Еміль Золя у віці 62 років, отруївшись чадним газом. Існувала підозра, що це було замовне вбивство, але достеменно ця версія не була підтверджена.