Іван Франко (1856 – 1916) – славний український діяч, будитель і просвітитель українського народу. На час його народження український дух в Галичині ледве жеврів під подвійним гнітом австрійської бюрократії і польського панства. Здавалось – Галичина от-от стане частиною Європи… як польська провінція.
Іван Франко був у числі діячів, котрі вирішили повернути колесо долі. Він уславився в кожному напрямку, за який брався – як поет, прозаїк, драматург, перекладач художніх творів усіх жанрів; як вчений-історик, фольклорист, етнограф, економіст, історик літератури; як журналіст, літературний критик, редактор і видавець; і нарешті як публіцист і політик.
В кінці його життя українське життя в Галичині стояло на твердій стопі не тільки в економіці, літературі й науці, але також в політиці, висуваючи гасло незалежної соборної України. На боротьбу за цей ідеал виступили люди, виховані на творах Франка.
Захар Беркут. Легенда
- Вартість від 29 грн
- Термін доставки 1-4 дні
- Доставляємо службами Нова Пошта або Укрпошта
- Безкоштовна доставка від 1000 грн
- Міжнародна відправка (доставка в інші країни світу)
- Повернення, обмін протягом 14 днів
- Готівкою (в відділенні кур'єрської служби)
- Картою VISA або MASTERCARD
- Apple Pay
- Google Pay
«Захар Беркут: Легенда» - сучасна графічна інтерпретація старовинної легенди, пріквел, до одного з кращих творів Івана Франко “Захар Беркут” 1883 року, авторитетного українського коміксиста Олександра Корешкова, автора коміксу “Серед овець”.
Автор зачипає одвічну тему життя та смерті через призму продавніх вірувань українського народу змальовуючи свій погляд на легенду, яку головний герой Захар Беркут тухольський старійшина, згадує в оригінальному творі Івана Франка, про Сторож каменя, головного захисника Тухольского народу, який допоміг зупинити нашестя монголів на тухольські землі.
Фрагмент легенди з оригінального твору Захар Беркут (Іван Франко, 1889 р.):
… А про той камінь, про нашого Сторожа, я вам оповім, що чув від батька. Давно то, дуже давно діялось, ще коли велетні жили в наших горах. То тут, де тепер наша Тухля, стояло велике озеро; сеся кітловина була ще зовсім замкнена, і тілько через верх текла вода. Озеро се було закляте: в нім не було нічого живого, ні рибки, ні хробачка; а котра звірина напилася з нього, мусила згинути; а пташина, що хотіла перелетіти понад нього, мусила впасти в воду і втопитися.
Озеро було під опікою Морани, богині смерті. Але раз сталося, що цар велетнів посварився з Мораною і, щоб зробити їй наперекір, ударив своїм чародійським молотом о скалу і розвалив стіну, так що вся вода з заклятого озера виплила і стратила свою дивну силу. Ціла околиця раптом ожила; дно озера зробилося плодючою долиною і зазеленілося буйними травами та цвітами; в потоці завелися риби, поміж камінням усяка гадь, у лісах звірина, в повітрі птиця. За те розлютилася Морана, бо вона не любить нічого живого, і закляла царя велетнів у отсей камінь.
