Людмила Леонідівна Охріменко — українська письменниця. Народилася 11 жовтня 1961 року у місті Синельникове Дніпропетровської області. Довгий час жила і працювала у Криму. Зараз мешкає у Харкові. Має три вищі гуманітарні освіти. Волонтерка. З 2014 року їздила з гуманітарними місіями у Луганську та Донецьку області задля допомоги добровольчим формуванням і підрозділам ЗСУ.
Писати почала ще у дитинстві, але вважала свою творчість аматорством. Війна й окупація рідного Криму стали поштовхом для активної творчості й публікацій. Вважає, що українці не вчать рідну мову, вони її згадують!
Фіналістка на здобуття премії у конкурсі «Коронація слова» у номінації «Інклюзивна література» за оповідання "Заїда", 2018 рік. Спеціальна відзнака за найкращий роман («Оскар») на воєнну тематику Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» у 2021 році. Лауретка премії імені Миколи Томенка за найкращу коротку прозу, 2023 рік за книжку "Волонтерські історії 2014-2022". Лауреатка премії імені Михайла Чабанівського, 2024 рік за повість "Далека блакитна далечінь".
Волонтерські історії. 2014-2022
- Вартість від 29 грн
- Термін доставки 1-4 дні
- Доставляємо службою Нова Пошта
- Безкоштовна доставка від 1000 грн
- Міжнародна відправка (доставка в інші країни світу)
- Повернення, обмін протягом 14 днів
- Готівкою (в відділенні кур'єрської служби)
- Картою VISA або MASTERCARD
- Apple Pay
- Google Pay
Ця книжка присвячується волонтерам, які 2014 року стали плічо-пліч із військовими на захист нашої країни. З початком повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року всі, хто міг тримати в руках кермо, плести сітки, вантажити-розвантажувати гуманітарку, шити, розселяти та гладити по голові, — усі повернулися в стрій так само, як і ветерани АТО взяли до рук зброю.
Вони різні, але вони великі люди: і ті, хто власним коштом купує дороге військове обладнання, і ті, хто з кожної пенсії перераховує двісті гривень на ЗСУ, і ті, хто всі ці роки кожного дня ішов у холодні приміщення або потерпав від спеки, але плів своїми розумними руками тисячі кілометрів маскувальних сіток, і ті, хто приганяв машини для наших військових, і ті, хто вивозив людей із-під обстрілів. Я не знаю, яке завдання не можуть виконати наші волонтери, а з 2022 року й волонтери з усіх країн світу.
Особливий доземний уклін народові Польщі та польським волонтерам! Вони були першими. Потім я зустрічалася і співпрацювала з фінами, естонцями, британцями, німцями, американцями, але першу, найпотужнішу, хвилю взяли на себе поляки. Ще раз: дяка вам і честь!
