Ірен Роздобудько (нар. 3 листопада 1962, Донецьк) — українська письменниця, ілюстраторка та сценаристка, викладач кінодраматургії. До початку письменницької та сценарної кар'єри видала кілька російськомовних збірок поезій та працювала журналісткою. Народилася 3 листопада 1962 року в Донецьку. Закінчила факультет журналістики Київського національного університету.
З 1988 року живе в Києві, працювала в газеті «Родослав», коректоркою журналу «Сучасність», оглядачкою на першому й третьому каналах Національної радіокомпанії, оглядачкою в газеті «Всеукраїнські відомості», заступницею головного редактора в журналі «Наталі», головною редакторкою у журналі «Караван історій. Україна» та журналісткою у часописі «Академія». Нині доцент, художній керівник курсу кінодраматургів Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого.
Роздобудько — авторка ілюстрацій до книг Лариси Масенко, Оксани Соловей, Леся Танюка. В одному з інтерв'ю зізналася, що колись зовсім не володіла українською. Вивчивши ж українську мову та почавши писати романи — стала однією з найуспішніших та найтитулованіших авторок України. Зараз є авторкою майже сорока романів та дитячих книжок, які стали бестселерами, були екранізовані. Авторка кіносценаріїв багатьох успішних фільмів та міні-серіалів.
ТРОє і одна
- Вартість від 29 грн
- Термін доставки 1-4 дні
- Доставляємо службами Нова Пошта або Укрпошта
- Безкоштовна доставка від 1000 грн
- Міжнародна відправка (доставка в інші країни світу)
- Повернення, обмін протягом 14 днів
- Готівкою (в відділенні кур'єрської служби)
- Картою VISA або MASTERCARD
- Apple Pay
- Google Pay
З фотокартки на Аделіну дивилася вродлива дівчина, і героїня занурилася в спогади про юність. Зараз жінці шістдесят пʼять: вона має сина й онука, встигла побачити світ і досягти успіху, але дещо її турбує. Минуле огортає Аделіну Василівну міцними обіймами, хоч жінка й переконана: озиратися назад — шлях до внутрішнього краху… У книзі «ТРОє і одна» Ірен Роздобудько розповідає про жінку, яка вирішила повернутися додому — в маленьке містечко на Київщині — перед повномасштабним вторгненням.
У сімнадцять років Аделіна Василівна іммігрувала до Америки. Героїня не мала іншого вибору, оскільки дізналася, що вагітна. Якби дівчина залишилася, то осоромила б усю родину: вона зібрала речі та поїхала туди, де її ніхто не знає та не засудить. Минуло майже пʼятдесят років, і жінка наважилася переїхати в рідне містечко. Батьки головної героїні вже давно померли, тож дім пустував. Аделіна захопилася ідеєю перебудови оселі й присадибної ділянки: вона з легкістю трансформує батьківську домівку, але чи спроможна героїня так невимушено «перекроїти» полотно стосунків із давніми друзями?
Сцянич, Єронім і Ніколаєнко вже не ті чоловіки, яких памʼятала Аделіна Василівна, хоч вони й зберегли деякі риси характеру, але стали іншими. Кажуть, що люди не змінюються, однак жінка вважає це повною нісенітницею. Втрати, зруйнована дружба, безжально стерта любовна лінія, що обʼєднувала серця — все перетворюється на життєвий досвід, що впливає на стан людини. Чи змінилася сама Аделіна Василівна, та як повʼязані четверо героїв?