Сонет проти ІМПЕРефІЇ

Зазначу відразу: попри заявлену заголовком начебто цілковито політичну спрямованість циклу, має він куди ширший діапазон значень — ба навіть несе деяку поліфонічність загального звучання. Гадаю, що будь-яка гармонія, навіть пейзажно-пасторальна, досить добре протистоїть імперсько-деспотичній ідеї. Аби політика не муляла, аби не косила тисячі й мільйони життів, їй потрібне благотворне підґрунтя — якому вона, політика, була б підвладна.

А ще я не певен, чи спроможна, приміром, Філософія вишукати врешті панацеє-рятівну Абсолютну Істину. Як стверджує американський вчений угорського походження Джозеф Полоні, навіть підтверджені практикою відкриття, формулювання людських Амперів, Лавуазьє, Айнштайнів несуть у/на собі помітний і надто особистісний відбиток духовности-вдачі своїх відкривачів. Вчена верства людства давно щось таке відчувала: чого варті, наприклад, так звані «Піфагорові штани»! Тож, якщо твердження — й засторога! — того вченого слушні, напрошується висновок: ми живемо лише в позірно об’єктивному світі речей та явищ.