Володимир Рафєєнко – український письменник, поет, літературознавець, есеїст, кінознавець, лектор. Член Українського центру міжнародного ПЕН-клубу. Народився й виріс у Донецьку. Перші сорок п’ять років життя говорив і писав лише російською. Після окупації рідного міста російськими бойовиками влітку 2014 року був змушений покинути рідне місто і переїхати на Київщину, де і розпочав непростий шлях внутрішньо переміщеної особи. Анексія українських територій у 2014 році відбувалася під гаслами захисту російськомовного населення.
Таким чином, і Рафєєнко як російськомовний українець стає головною причиною війни. Саме тому він поставив собі за мету – вивчити українську мову не тільки на розмовному рівні, а щоби писати українською художні твори. 2019 року вийшов у світ перший його роман, написаний українською: «Мондеґрін (пісні про смерть і любов)». Він був перекладений англійською і на початку 2022-го книжку видав Український Інститут Гарвардського університету («Mondegreen: Songs about Death and Love». Translated and introduced by Mark Andryczyk (Cambridge, Mass.: Ukrainian Research Institute, Harvard University).
Із початком повномасштабної війни Росії проти України 24 лютого 2022 року Рафєєнко протягом кількох тижнів був змушений жити на окупованих територіях. Досвід цих днів ліг в основу п’єси «Мобільні хвилі буття».
Петрикор — запах землі після дощу
- Вартість від 29 грн
- Термін доставки 1-4 дні
- Доставляємо службами Нова Пошта або Укрпошта
- Безкоштовна доставка від 1000 грн
- Міжнародна відправка (доставка в інші країни світу)
- Повернення, обмін протягом 14 днів
- Готівкою (в відділенні кур'єрської служби)
- Картою VISA або MASTERCARD
- Apple Pay
- Google Pay
Роман «Петрикор — запах землі після дощу» проговорює й реалізує у слові травми, які залишає в нас полум’я війни. Але варто перенести цей біль у простір міжлюдського існування — і відкривається можливість лікування душі, відновлення надії на майбутнє, віднаходження світла, яке здатний подарувати нам тільки Інший, своєю добротою, своїм баченням нашої долі, своєю любов’ю.
Намагання не тільки залишатися людьми, а й допомагати тим, хто поруч — є підґрунтям для утворення кровоносної системи милосердя й любові, спільної для всіх українців. Війна народжує лейтмотиви, що повторюються в житті тисяч людей, як повторюється світло в краплях води, що падають з неба на землю. Твір Володимира Рафєєнка допомагає вивести персонажів з глухого кута особистих обставин на рівень певного, хоч іноді занадто абсурдного й карнавального, але все ж таки абсолютно дієвого перетворення гострого болю на світло для того Іншого, який поряд із тобою.
