Євген Пашковський є сьогодні безперечно одним із найсильніших українських прозаїків, що може здатися парадоксальним, адже минуло вже майже двадцять років, відколи він відійшов від художньої літератури в строгому значенні цього слова, присвятивши себе духовним справам.
Глибина пошуків людського, гідна Сартра з Камю, тягучість моменту і плинність художнього світу, не згірш як у Фолкнера, густина мови, якій, мабуть, позаздрив би й сам Джеймс Джойс. Але заразом Євген Пашковський дуже традиційний письменник, занурений у світ українського буття, тож помітити ці перегуки спершу не так просто. Проза Пашковського не з тих, які легко піддаються читачеві.
Світ романів Євгена Пашковського переважно сірий, з численними вкрапленнями чорноти, проте він не безпросвітний, тож читачі, які зуміють продертися крізь це густе, місцями наїжачене письмо, будуть винагороджені якщо не спасіннями, любов’ю та розрадою, то принаймні дуже людською надією на них.
Осінь для ангела
- Вартість від 29 грн
- Термін доставки 1-4 дні
- Доставляємо службами Нова Пошта або Укрпошта
- Безкоштовна доставка від 1000 грн
- Міжнародна відправка (доставка в інші країни світу)
- Повернення, обмін протягом 14 днів
- Готівкою (в відділенні кур'єрської служби)
- Картою VISA або MASTERCARD
- Apple Pay
- Google Pay
Євген Пашковський є сьогодні безперечно одним із найсильніших українських прозаїків, що може здатися парадоксальним, адже минуло вже майже двадцять років, відколи він відійшов від художньої літератури в строгому значенні цього слова, присвятивши себе духовним справам. Глибина пошуків людського, гідна Сартра з Камю, тягучість моменту і плинність художнього світу, не згірш як у Фолкнера, густина мови, якій, мабуть, позаздрив би й сам Джеймс Джойс.
Але заразом Євген Пашковський дуже традиційний письменник, занурений у світ українського буття, тож помітити ці перегуки спершу не так просто. Проза Пашковського не з тих, які легко піддаються читачеві. Його мова щільна, немов ґрунт під ногами його героїв, але заразом плинна й нестабільна, вона засмоктує й пручається водночас, несучи читача, ніби нестримна річка, нескінченними завихреними лабіринтами внутрішнього монологу оповідача й не залишаючи безпечного місця, щоб перевести подих.
Світ романів Євгена Пашковського переважно сірий, з численними вкрапленнями чорноти, проте він не безпросвітний, тож читачі, які зуміють продертися крізь це густе, місцями наїжачене письмо, будуть винагороджені якщо не спасіннями, любов’ю та розрадою, то принаймні дуже людською надією на них.
