Александр Троккі (1925–1984) народився у Ґлазґо в змішаній шотландсько-італійській родині. 1943-го, після року навчання в університеті, його мобілізують в армію – служив у Королівських військово-морських силах. Повернувшись до мирного життя, закінчив освіту, після чого подався до Європи, де оселився в Парижі і став співредактором авангардного літературного часопису Merlin, серед авторів якого були такі визначні письменники, як Генрі Міллер, Семюел Беккет, Ежен Йонеско, Жан Жене, Вільям Берроуз та інші.
У Парижі Троккі починає писати «брудні романи» на замовлення контроверсійного видавця Моріса Жиродья, чиє видавництво Olympia Press не цуралося відверто порнографічної літератури, однак заразом відкрило читачам і декілька першорядних авторів та творів («Тихі дні в Кліші» Генрі Міллера, «Рудий» Дж. П. Донліві тощо).
Паралельно з «літературними підробітками» Троккі працює над своїм першим «серйозним» романом «Молодий Адам», початковий рукопис якого він привіз із собою з Шотландії. Сюжетно цей перший варіант твору суттєво відрізнявся від остаточної версії, надто нагадуючи «Стороннього» Камю (Джо, головного героя, помилково звинувачують у вбивстві, якого він не скоїв), відтак Троккі його переписує. Жиродья погоджується видати книжку за умови, що той доповнить оповідь пікантними сексуальними сценами, на що Троккі погоджується.
Саме в такому вигляді «Молодий Адам» вперше побачив світ 1954 року в Olympia Press, однак 1961-го, готуючи текст до видання в Сполучених Штатах, Троккі знову видаляє ці епізоди на вимогу видавця, який боявся цензурних переслідувань. Лише 1966-го, при підготовці нового видання «Молодого Адама» на батьківщині письменника, текст роману набув своєї остаточної форми, яка найбільше відображала волю автора, що засвідчено його підписом (з усіх «брудних» епізодів паризького видання до нього увійшов лише один – скандальна сцена, в якій Джо спочатку обливає Кеті мискою пудингу й вкриває з ніг до голови мукою, цукром та всім, що було під рукою, а потім брутально займається з нею сексом). Ще живучи в Парижі, Александр Троккі починає вживати героїн, розвиваючи залежність, якої не зміг (та й не намагався) позбутися до кінця свого життя.
Невдовзі переїздить до Сполучених Штатів, де спочатку живе в Нью-Йорку, працюючи баржником на річці Гудзон, а потім у Сан-Франциско, яке на той момент стало центром бітниківського руху. Саме у США він пише твір, який критики вважають його найбільшим письменницьким досягненням – неприховано автобіографічний роман «Книга Каїна» (1960). На початку 1960-х Троккі повертається до Великої Британії й оселяється у Лондоні, де й мешкає аж до смерті.
Хоча у 1950-х роках багато хто вважав Александра Троккі справжнім літературним генієм, на якого чекає велике письменницьке майбутнє, через героїнову залежність, яка все більше диктувала свої жорсткі умови, з часом письменник замовкає, а його популярність йде на спад.
Тож коли Александр Троккі помер 1984 року, він залишив по собі доволі скупу спадщину: два «серйозні» твори – «Молодий Адам» та «Книга Каїна», кілька оповідань, есе й маніфестів, близько сотні віршів, з півдесятка «замовних» порнографічних романів і богемну легенду про ще один великий, але значною мірою змарнований талант.
