Юрій Винничук — відомий український письменник, журналіст, перекладач і редактор. Свій творчий шлях він розпочав ще в 1970-х роках як автор непересічних поетичних творів, а згодом і літературних містифікацій, серед яких читачам особливо запам’яталося "Житіє гаремноє" — вигадані щоденники Роксолани.
На початку 1990-х років письменник був режисером естрадного театру "Не журись" та засновником "Кабарету Юрця і Стефця". Але справжній успіх принесло Юрію Винничуку звернення до великої прози. Його романи "Діви ночі" (1991), "Танґо смерті" (2012), "Аптекар" (2015), "Цензор снів" (2016), "Лютеція" (2017) та "Нічний репортер" (2019), захопливі та драматичні, позначені неабиякою майстерністю і глибоким знанням матеріалу, мають величезну популярність і любов читачів. На рахунку письменника також ціла низка творів для дітей і краєзнавчі видання "Легенди Львова" (1999), "Кнайпи Львова" (2000), "Таємниці львівської кави" (2001) і "Таємниці львівської горілки" (2006).
Лише побіжний перелік створеного письменником у різноманітних жанрах за останні десятиріччя мав би займати кілька сторінок. Твори Юрія Винничука перекладено англійською, німецькою, французькою, хорватською, польською, болгарською, сербською, білоруською, японською, китайською мовами і навіть мовою есперанто, чимало з них відзначені престижними літературними нагородами.
Лицарі пера і чарки. Історія українського пияцтва
- Вартість від 80 грн
- Термін доставки 1-4 дні
- Доставляємо службою Нова Пошта
- Безкоштовна доставка від 2000 грн
- Міжнародна відправка (доставка в інші країни світу)
- Повернення, обмін протягом 14 днів
- Готівкою (в відділенні кур'єрської служби)
- Картою VISA або MASTERCARD
- Apple Pay
- Google Pay
Краєзнавчі дослідження Юрія Винничука цього разу стосуються історії міцних напоїв у світі, в Україні і в Галичині зокрема. Складається вона з 7 розділів: «Мандрівка в 40 градусів», «Горілиця-дурилиця», «Товариство Мочимордія», «Як у Львові цьмагу пили», «Піть па Рускі», «П’янливий світ міцних напоїв», «Історія бальзамів».
Описано пияцькі традиції й пияцькі товариства, зокрема й відоме «Товариство мочимордія», до якого входили вельми цікаві особистості. З деким із безтурботних, але водночас цікавих, освічених, нерідко прогресивних у політичних поглядах «мочиморд» товаришував Тарас Шевченко. Іноді він і сам приєднувався до веселого товариства. Описані у книзі й традиції українських козаків, запорожців, що стосувалися споживання алкоголю та запроваджених щодо цього обмежень.
І навпаки, у розділі з красномовною назвою «Піть па рускі» показано, наскільки відрізняються відповідні традиції у нашого північного сусіда, де чорна пиятика завжди була нормою життя і основною причиною недолугого господарювання.
