Калиновий герб

Калинець Ігор Миронович – український поет, прозаїк, громадський діяч. Народився 9 липня 1939 року в м. Ходорові на Львівщині в сім'ї службовця. У 1956 р. закінчив середню школу й вступив до Львівського університету ім. І. Франка. 1962 року, закінчивши українське відділення філологічного факультету Львівського університету, почав працювати в обласному архіві: спочатку архіваріусом, а згодом — старшим науковим співробітником. У 1966 році у видавництві «Молодь» вийшла перша збірка віршів «Вогонь Купала».

У 1972 року молодий письменник отримав 6 років суворих таборів і 3 роки заслання за свою громадянську позицію. Дружину Ігоря Калинця – відому українську поетесу Ірину Калинець – спіткала така сама доля. В ув’язненні поет працював токарем і кочегаром. На волю вийшов 1981 року. Після повернення із заслання був редактором журналу львівського обласного відділу Фонду культури. У 1991 р. у Варшаві вийшов перший том циклу «Пробуджена муза», а в США — другий том «Невольнича муза». Ігор Калинець є почесним членом Міжнародного ПЕН-клубу, лауреатом літературної премії імені І. Франка (Чикаго, США, 1979).

У 1992 році отримав премію імені Василя Стуса, а за книжку вибраних поезій «Тринадцять аналогій» був удостоєний Національної премії України імені Т. Шевченка. За визначні заслуги в утвердженні національної ідеї, широку пропаганду українського слова 2005 року, відомому поетові та громадському діячеві Ігореві Калинцю було присвоєно звання почесного громадянина Львова. Велику нішу в творчому доробку письменника складають вірші, оповідки й казки для дітей. Починаючи з «Книжечка для Дзвінки», виданої в Києві 1991 року, одна за одною виходять й інші книжки: «Пан Ніхто» (1994), «Про дівчинку і квіти» (1995), «Дурні казки» (1996), «Різні-прерізні телеляківки», «Казки зі Львова» (2001), «Забави тістечок» (2004), «Небилиці про котика і кицю» (2005), «Данка і Крак» (2009) та багато інших.