Ірена Карпа (нар. 8 грудня 1980 року, Черкаси) — українська письменниця, співачка, журналістка, телеведуча. З жовтня 2015 року до липня 2019 року – перший секретар з питань культури посольства України у Франції. Народилася у Черкасах. Через два роки родина переїхала до Івано-Франківська, а звідти — до Яремчі на Прикарпаття. Карпа навчалася у художній школі.
1998 року вступила до Київського національного лінгвістичного університету на відділення французької філології. Закінчивши навчання у 2003 році, отримала ступінь магістра іноземної філології за спеціальністю «англійська та французька мови». Першу книгу Карпи — «Знес Паленого» — було видано 2002 року в Івано-Франківську. До неї, у тому числі, увійшли повість «50 хвилин трави» та оповідання «Сні Ієрихона». Ці ж твори разом із оповіданням «Ганеша і Синкопа» та інтерактивним романом «Полювання в Гельсінкі» склали книгу «50 хвилин трави», видану 2004 року видавництвом «Фоліо».
У тому ж році «Фоліо» видало роман «Фрейд бі плакав», що став підсумком подорожі Карпи Південно-Східною Азією. Четвертою її книгою став ще один роман - "Перламутрові Порно (Супермаркет самотності)", який вийшов у 2005 році у видавництві "Дуліби", а п'ятою - роман "Bitches Get Everything", виданий у 2006 році "Клубом сімейного дозвілля" (КСД). На початку 2009 року книга «Добло і Зло» отримала антипремію «Золота булька». Водночас, за рейтингом читачів журналу «Кореспондент», книга увійшла до десятки найкращих українських книг 2009 року. У 2010 новела Карпи «Конфети, фрукти та ковбаси» увійшла до збірки «Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років», випущений до ювілею видавництва КОД. У вересні 2011 року вийшла книжка «Піца „Гімалаї“».
Карпа написала її, перебуваючи в Гімалаях, і охарактеризувала її зміст як діалог християнства з буддизмом. 2013 року стартував інтерактивний проект письменниці під назвою «Історії моїх жінок». Цей проект був створений для того, щоб жінки могли поділитися своїми історіями з іншими. Незабаром вийшло однойменне періодичне видання. У 2014 році вийшла збірка Карпи «Письменниця, співачка, мандрівниця», до якої увійшло інтерв'ю з Карпою, її колумністика та свіжа есеїстика. Того ж року у видавництві «Клуб сімейного дозвілля» вийшла книжка «Baby travel. Подорожі з дітьми або, Як не стати куркою» з іронічними історіями про подорожі різними країнами світу разом із дітьми.
Знімалася в еротичних фотосесіях для журналів FHM (листопад 2004), Penthouse (серпень 2005) та Playboy (липень 2007). Восени 2009 року проводила в компанії «Кругозір» майстер-класи з кулінарії та тайського масажу. У 2015 році взяла участь у шоу «Селекція» радіостанції «Джем ФМ» та сайту Cultprostir.
Я не знаю, як про це писати
- Вартість від 29 грн
- Термін доставки 1-4 дні
- Доставляємо службами Нова Пошта або Укрпошта
- Безкоштовна доставка від 1000 грн
- Міжнародна відправка (доставка в інші країни світу)
- Повернення, обмін протягом 14 днів
- Готівкою (в відділенні кур'єрської служби)
- Картою VISA або MASTERCARD
- Apple Pay
- Google Pay
Початок повномасштабної війни вплинув на всіх нас, залишивши відбитки в житті кожного українця і водночас закарбувавши слід — історію пройденого в той час досвіду. Влітку 2022-го письменниця Ірена Карпа, проконсультувавшись із психологинею Ларисою Волошиною, започаткувала онлайн-курс «Терапевтичне письмо», де допомагала учасницям проговорювати пережитий біль та виплескувати емоції у власноруч написаних історіях.
Ці заняття виявилися корисними та ефективними, тож Ірена продовжила працювати в напрямку творчого терапевтичного письма і заснувала курс «My Story», під час якого запропонувала студенткам попрацювати над досвідом, пережитим під час повномасштабної війни. На курсі учасниці писали твори, в яких ділилися власними історіями чи історіями близьких людей, створюючи оповідання на основі реальних подій. Усвідомивши, що ці тексти справді варті уваги, Ірена Карпа загорілася ідеєю: «видати збірку текстів не професійних письменниць, а “звичайних героїнь у надзвичайних обставинах”».
Так з’явилася збірка короткої прози «Я не знаю, як про це писати». Це історії проживання війни, які, художньо переосмислені та втілені в оповідання й есеї, звучать розмаїто, але є голосами одного спільного досвіду. «Говорити, розповідати, радитися вголос зі своїми — це те, що тримає нас у найскладніші часи, — каже Ірена Карпа. — Ці історії — якраз такі». Письменниця пояснює, що терапевтичне письмо здатне звільнити: сміхом, проговоренням, фіксацією емоцій та подій, виплескуванням гніву й ненависті, а чи любові та вдячності, збереженням пам’яті про тих, кого варто пам’ятати. В кінці збірки Ірена Карпа пропонує читачам також спробувати записати власну історію або просто свої думки.
«Бо хто, як не ви, є головним героєм вашого життя?» — каже вона. Втілювати ідею в книжку Ірені допомагала редакторка та упорядниця Жанна Капшук. «Ця збірка — ніби розмова, що має свій рух: від думок про дім — через почуття розгубленості, запитань і невизначеності — через ухвалені рішення та пошук стійкості — через втрати і біль та важкі переживання — через пошук світла у темряві — через сміх крізь сльози або сміх завдяки гумору — до пошуків шляхів до себе та свого відновлення», — ділиться Жанна.
