Галицька сага. Невиправдані надії

«Невиправдані надії» — шоста книга «Галицької саги» — охоплює події перших років Другої світової вшни, коли в українцш ще жевріли несміливі надії на те, що хтось інший принесе їм визволення: у 1939 році квітами зустрічали Червону армію — визволительку від польського гніту, а вже через два роки спекатися від неї сподшалися за допомогою німецького вермахту. Але перші принесли нові порядки, колективізацію, виселення до Сибіру всіх незгодних, а другі невдовзі після «визволення» дали українцям зрозуміти, що цілком обійдуться й без них.

Українська земля була поділена на Райхскомісаріат, Генерал-губернаторство та Трансністрію між Німеччиною, Румунією та Угорщиною; українцш почали масово вивозити на роботу до Німеччини; у містах повсюдно створювались єврейські ґетто... Навіть у такий складний для України час не вмовкали суперечки між старими членами ОУН під приводом Андрія Мельника та «молоддю» Степана Бандери, що іноді переростали у збройні сутички. Не лишилися осторонь цих подш і жителі й вихідці з галицького села Перетин...