Що таке краса? What is beautiful?

Ейтан Борітцер ненав’язливо дає дитині зрозуміти, що світ – це співіснування різних особистостей, істот – з відмінними способами сприйняття, уявленнями, властивостями, здібностями. Пропонуючи дитині уявити, як би вона сприймала красу, красиве, коли б не могла, приміром, бачити, автор не лише сприяє розвитку інших способів рецепції, осягнення, а й робить усвідомлюваним для дитини, що є люди з фізичними вадами, але їхні світи такі самі повноцінні  і цікаві, ці люди сприймають світ, активніше використовуючи інші можливості, здатності. Зрештою, усвідомлення того, що не всі можуть і бачити, і чути, привчає помічати цінності у звичайному для більшості стані речей, у повсякденному.

Ще один важливий напрямок соціалізації. Ейтан Борітцер не лише самий запрошує дітей до діалогу, спонукає їх мислити, розмірковувати, він спрямовує, виводить комунікацію на інші рівні. Автор пропонує дітям інших можливих співрозмовників – Маму, Тата, Дідуся, Бабусю, тітку, дядька, вчителів, друзів, навіть незнайомих і самих себе. Він у такий спосіб утверджує компетентність людей усіх цих категорій, спрямовує дитину на шлях діалогу з оточенням, навколишнім світом, а це шлях взаєморозуміння. І безперечно, так Ейтан Борітцер допомагає дитині зрозуміти, що відповіді отримує той, хто має запитання, ставить їх.