Мій перший Віммельбух. Весела ферма

У книжці розповідається про тварин — мешканців практично всіх європейських тваринницьких ферм. Причому, як ми вже помітили, розповідається в численних деталях, які просто-таки мерехтять на малюнку. Адже «віммельбух» так і перекладається з німецької: мерехтлива книжка. Та ось що цікаво. Розповідається й справді усе дуже детально, у найдрібніших подробицях, але... при цьому немає жодного абзацу тексту.

Річ у тім, що ілюстрації у віммельбусі створено так, що про всіх героїв розповідають… самі малюнки. Усі персонажі перебувають немов у русі та у взаємодії одне з одним. Отож, дуже легко «читати» такі малюнки взагалі без жодного опису, придумувати різні історії та складати розвивальні й логічні ігри.

Наприклад, такі: Полічити всіх тварин чи кожну окремо: скільки на фермі овечок, конячок, скільки курчат вивела квочка; Знайти на великому малюнку те, що показано й названо внизу сторінки; Разом з друзями або з мамою, татком, братиками, сестричками придумувати історії за малюнками — хто веселіше і хто більше; шукати заданий предмет чи тварину на швидкість.