Скарбниця української класики

Тарас Шевченко - видатний український письменник, поет, художник. Народився у 1814 році в селі Моринці, що на Черкащині. Села Моринці та Кирилівка, де Тарас провів дитинство, належали поміщику Василю Енгельгардту. Коли йому виповнилось 8 років, пішов на службу до вчителя-дяка Павла Рубана, який навчив його грамоти.

Згодом 16-річний Тарас стає служником Енгельгардта, спершу як кухарчук, потім - козачок. Коли поміщик помітив художній талан хлопця, віддав до навчання викладачеві Віленського університету — Яну Рустему. З 1831 року переїжджає із поміщиком у Санкт-Петербург, денавчається у В. Ширяєва, знайомиться із К. Брюлловим, В. Жуковським. Саме вони у1838 р. викуповують Шевченка у Енгельгардта за 2500 рублів.

У 1838 році Шевченко вступає до Академії мистецтв, де вивчає живопис, малюнок і творчість російських і українських письменників. У 1844 році повертається в Україну. Працює художником у Київській тимчасовій комісії з питань розгляду старих актів. Тоді ж вступає в «Кирило-Мефодіївське товариство». За епіграму на імператрицю і революційний настрій віршів збірки «Три літа» в березні 1847 року Тараса заарештовують і відправляють на заслання до Орської фортеці.

Тарас Шевченко був одним із художників, що брали участь векспедиції з дослідження Аральського моря у 1848 році, а в 1851 році стає членом геологічної експедиціїв горах Каратау. У 1857 році Тарас Шевченко повертається із заслання, мешкаєв Москві і Петербурзі. У 1859 році знову повертається в Україну, але за ним постійно наглядає поліція, адже проживатив Україні постійно йому заборонили. Помер Шевченко 10 березня 1861 року в Петербурзі. Його поховали спершу на Смоленському кладовищі, але через кілька місяців його прах перепохований в Україні над Дніпром на Тарасовій горі (м. Канів).

Літературний та художній доробок Тараса Шевченка величезний. Серед його творів поеми («Гайдамаки», «Сон», «Катерина» та ін.), балади («Причинна»), повісті («Княгиня», «Музикант»), збірки віршів («Кобзар», «Три літа», «У казематі»). Він створив близько1000 картин, здебільшого пейзажі, портрети, жанрові малюнки. Твори Тараса Григоровича перекладені на багато мов світу. Пам’ятники Кобзареві стоять у багатьох країнах. Ім`я Шевченка присвоєне низціпарків, навчальних закладів, бульварів, театрів і вулиць.

 

Іван Франко (1856 – 1916) – славний український діяч, будитель і просвітитель українського народу. На час його народження український дух в Галичині ледве жеврів під подвійним гнітом австрійської бюрократії і польського панства. Здавалось – Галичина от-от стане частиною Європи… як польська провінція.

Іван Франко був у числі діячів, котрі вирішили повернути колесо долі. Він уславився в кожному напрямку, за який брався – як поет, прозаїк, драматург, перекладач художніх творів усіх жанрів; як вчений-історик, фольклорист, етнограф, економіст, історик літератури; як журналіст, літературний критик, редактор і видавець; і нарешті як публіцист і політик.

В кінці його життя українське життя в Галичині стояло на твердій стопі не тільки в економіці, літературі й науці, але також в політиці, висуваючи гасло незалежної соборної України. На боротьбу за цей ідеал виступили люди, виховані на творах Франка.

Марко Вовчок, при народженні Марія Олександрівна Вілінська, у першому шлюбі Маркович, в другому — Лобач-Жученко (10 (22) грудня 1833, маєток Єкатерининське, Єлецький повіт, Орловська губернія, Російська імперія (тепер Липецька область РФ) — 28 липня (10 серпня) 1907, хутір Долинськ, Терщина, Російська імперія (нині район міста Нальчик, Кабардино-Балкарська республіка, РФ) — українська і російська письменниця, перекладачка.

Її твори мали антикріпацьке спрямування та описували історичне минуле України. У 1860-х здобула значної літературної слави в Україні після публікації в 1857 році україномовної збірки «Народні оповідання». Збагатила українську літературу низкою нових жанрів, зокрема соціально-феміністичною повістю («Інститутка»). Повість «Маруся» в перекладі-адаптації французькою стала популярною в Західній Європі кінця XIX ст.

Після скандалу щодо плагіату її перекладів російською у 1870-х майже припинила літературну кар'єру. Одружена з українським етнографом Опанасом Марковичем та російським офіцером Михайлом Лобачем-Жученком, мати російського публіциста Богдана Марковича, троюрідна сестра російського літературознавця Дмитра Писарєва, старша сестра російського письменника Дмитра Вілінського та тітка українського дипломата Олександра Вілінського.

Донині різняться думки з приводу авторства українських творів Марка Вовчка. З середини XIX століття тривають дискусії щодо її magnum opus «Народні оповідання»: значна частина літературознавців (зокрема, й редактор збірки Пантелеймон Куліш) вважає що збірка була написана в співавторстві з Опанасом Марковичем

Микола Куліш — український драматург. Разом із багатьма іншими українськими культурними діячами XX століття належить до покоління «Розстріляного відродження».