Дзвінка Торохтушко (ім'я при народженні — Любов Борисівна Нижник, у шлюбі — Бурак; 2 лютого 1972, м. Кременець, Тернопільська область) — українська поетеса, письменниця, журналістка, перекладачка, блогерка. Починаючи з 1991 по 2009 рік, у родині народилося шестеро дітей. Попри це, Любов Бурак знаходила сили й час для самоосвіти та професійного вдосконалення. Вона самотужки почала вивчати слов'янські мови (польську, чеську, словацьку, хорватську).
Вдосконалювала мовні навички через живе спілкування з римо-католицькими священниками та монахинями. Почала читати в оригіналі тексти, написані різними мовами, займатися перекладацькою роботою. Саме ці навички впродовж кількох років дозволяли їй у такий спосіб заробляти на життя. Вся родина Л. Бурак брала активну участь у подіях Революції гідності, а пізніше і війни на сході України. Активно займалася волонтерською діяльністю і допомагала нашим бійцям.
Чоловік Л. Бурак — військовий капелан Майдану, а згодом Правого Сектора і 5 ОБАТу УДА. Два старші сини Дзвінки Торохтушко служили на сході України. Дзвінка Торохтушко — кума лідера Правого сектора Дмитра Яроша. З травня 2024 року член редакційної ради художньо-аналітичного альманаху «Кременецький культурний контекст».
Нагірна вулиця
- Стоимость от 29 грн
- Срок доставки 1-4 дня
- Доставляем службой Новая Почта
- Бесплатная доставка от 1000 грн
- Международная отправка (доставка в другие страны мира)
- Возврат, обмен в течение 14 дней
- Наличными (в отделении курьерской службы)
- Картой VISA или MASTERCARD
- Apple Pay
- Google Pay
Семнадцать вошедших в сборник рассказов различаются как стилем изложения, так и хронологией изображаемых событий. Автор показывает читателю то картину в настоящем времени, то недалекое прошлое, то очень далекое будущее. Часть текстов книги связаны сюжетной линией и, соответственно, образами главных персонажей («Страстная суббота», «Родительская суббота», «Маковича борода», «Белая лошадь Архистратига Михаила», «Запеченные звезды», «Собрание в школу», «Капустелики»).
Язык, на котором общаются персонажи, передает весь колорит жизни и быта описанных картин. Экскурсы в историческое прошлое и фольклорные вкрапления способствуют визуализации изображаемого писательницей. Автор сумела настолько искусно передать психологическое состояние героев, что их действия кажутся абсолютно мотивированными и безапелляционными.
Читатель, будто все время находится рядом с героем/героями, проходит их путь, погружается в их воспоминания или мечты, испытывает их эмоции (радость, боль, грусть, разочарование и т.п.). Здесь нельзя не упомянуть еще одного классика, нашу современницу Лину Костенко: «… и каждый финиш — это, по сути, старт», — то есть, эта книга в руках читателя, так что побуждает к написанию следующей.
