Казки. Брати Грімм, В. Гауф

Брати Грімм (нім. Die Gebrüder Grimm, Якоб і Вільгельм Грімми) — німецькі науковці, представники Гейдельберзької школи, які найбільш відомі за їхніми збірками казок і працями в галузі мовознавства, що стосуються зміни звучання слів з плином часу (закон Гріммів). Вони є одними з найвідоміших казкарів Європи. 1812 року видали збірку «Дитячі та сімейні казки».

Найвідоміші їхні казки: «Хлопчик-Мізинчик», «Білосніжка», «Спляча красуня», «Рапунцель», «Червона шапочка», «Попелюшка», «Дружба кішки і мишки», «Заєць та їжак», «Вовк і семеро козенят», «Бременські вуличні музиканти», «Шість лебедів», «Шестеро увесь світ обійдуть», «Гензель і Гретель», «Три ледарі», «Тямуща Ельза», «Кмітливий Ганс», «Семеро хоробрих», «Старезний дід та його онук», «Невдячний син», «Розумна дочка селянська».

Немецкий писатель Вильгельм Гауф родился 29 ноября 1802 года в Штутгарте. Его отец скончался, когда Вильгельму было всего семь лет, и мать, забрав с собой всех четверых детей, вынуждена была переехать в Тюбинген, в дом своего отца. Именно там, в огромной дедушкиной библиотеке, происходило первое знакомство мальчика с литературой. Окончив монастырскую школу, Гауф поступил в Университет Тюбингена, который через четыре года покинул со степенью доктора философии и теологии.

После университета Вильгельм смог заполучить место репетитора в доме министра обороны и стал наставником его детей. Вместе с семьей фон Хёгеля он совершал путешествия по Франции и Германии - Гауф побывал в Париже, Лейпциге, Дрездене и даже в Бремене, родине братьев Гримм. Визит в последний город позже нашел отражение в новелле "Фантасмагории в Бременском винном погребке".