Софія Яблонська
Софія Яблонська (15 травня 1907, Германів, нині Львівський район, Львівська область ― 4 лютого 1971, острів Нуармутьє, Франція) ― українська та французька письменниця, журналістка, мандрівниця, фотографка. Народилася 15 травня 1907 року у с. Германів (нині Тарасівка Львівського р-ну Львівської обл.) в сім'ї священника і лікаря Івана Яблонського та Модести (доньки отця Антона та Олімпії Ульварських). Раннє дитинство провела в селі поряд з батьком і нянею Юстиною.
1922 року вступила на перший курс учительської семінарії. 1924—1925 роки ― навчається в Драматичній школі на курсах акторського мистецтва. 1926 року займається кінопрокатом, керує двома кінотеатрами в Тернополі, співпрацює з маляром Романом Турином. Софія Яблонська покинула Галичину і у 1927 році поїхала до Парижа, де планувала стати акторкою. Перебуваючи у богемному середовищі французьких митців, зацікавилась ідеями подорожей до екзотичних країн. Вивчила французьку мову, техніку фільмування і вирушила в дальші світові мандри, щоб якомога пізнати культуру інших народів.
У грудні 1928 року вирушає в першу далеку мандрівку до Північної Африки, в Марокко. Касабланка — Маракеш — Маґадор — Тарудан — Аґадір — такий маршрут здійснила Яблонська за чотири місяці. У грудні 1931 року підписала контракт з товариством «Опторг Юнан-Фу» щодо створення документальних нарисів та їде в навколосвітню подорож. Через Порт-Саїд, Джибуті, Цейлон у французький Індокитай, відвідала Лаос, Камбоджу, провінцію Юньнань (Китай), Сіам, Малайський архіпелаг, Яву та Балі, острів Таїті, Австралію й Нову Зеландію, Північну Америку (США та Канаду). Після навколосвітньої подорожі, в січні 1935 року, Софія Яблонська приїздить до Криниці та відвідує матір, сестру і брата. Постать Яблонської була популярною серед феміністично налаштованої молоді тодішньої Галичини.
1939 року Яблонська востаннє приїздить до Галичини, встигає побачитись з родиною та друзями. В липні покидає українську землю назавжди. Кілька місяців живе в Парижі, а 29 вересня 1939 року прибуває в Індокитай. 15 років Яблонська прожила в Китаї, де познайомилася і одружилася з французом Жаном Уденом. Народила і виховала трьох синів — Алана, Данка Мішеля і Жака Мірка. 1946 року сім'я повернулася до Європи й оселилися спочатку в Парижі. В цей період Яблонська пережила кілька важких втрат: 1946 року помер Степан Левинський, потім трагічна смерть сестри Ольги, згодом смерть матері, 1955 року важко переживає трагічну смерть чоловіка.
Після всіх втрат покидає Париж і виїздить на о. Нуармутьє (Франція). Там захопилася архітектурою і дизайном, побудувала віллу за власним проєктом у вандейському стилі, самостійно облаштовувала і декорувала її. Співпрацювала із поетесою Мартою Калитовською, яка стала їй вірною подругою і помічницею. Знову повернулася до літературної творчості, написала повість-спогад «Розмова з батьком», в якій торкнулася свого дитинства і всього рідного. 4 лютого 1971 року Софія Яблонська загинула у автокатастрофі, везучи до видавництва свою нову книгу оповідань і нарисів «Дві міри — дві ваги».
