Сергій Деркач

Після демобілізації в 1993 році три роки займався підприємницькою діяльністю. В листопаді 1996 був прийнятий в компанію Кока-кола Аматіл Україна на посаду помічника водія. Зарплатня була висока, але щастя тривало недовго. У зв’язку з дефолтом і погіршенням економічної ситуації в країні, потрапив під скорочення штату і був звільнений влітку 1998 року. З цього часу і до переїзду в Київ довелося попрацювати і на пристані «Вінниця», і в ресторані.
Навіть займав посаду артиста оркестру у Вінницькому обласному драм.театрі ім.Садовського. В 2001 році моя дружина Оксана вступила в аспірантуру Київського інституту культури та мистецтва на стаціонарну форму навчання. Щоб підтримати дружину, переїхав з нею до міста Київ, де був прийнятий на роботу до компанії Кока-кола Беверіджиз Україна на посаду мерчендайзера. В 2004 році я повернувся до Вінниці вже торговим представником тієї ж компанії, в якій пропрацював до 2010 року і звільнився вже з посади керівника продаж на території. Того ж року отримав роботу в компанії «NEMIROFF» на посаді директора з продаж у Вінницькій області, на якій пропрацював до осені 2013 року і звільнився за власним бажанням. Відтоді здійснюю мрію свого життя: пишу книги про фантастику. Коли почалася війна за станом здоров’я не зміг їхати на фронт. Але й залишатися байдужим теж не зміг.
Почав писати книги про війну, спілкуючись з бійцями добровольчих батальйонів та ЗСУ. На теми війни написав чотири книги. Дві з них, що розповідали про бійців батальйону «Айдар», було написано в стилі публіцистики. Дві інші, засновані на реальних подіях 14-го року, було написано як художній твір. Крім того, в електронному вигляді я видав ще п’ять книг на теми фантастики, одну книгу на ту ж тему видав самвидат. Одинадцята ще чекає свого часу бути виданою. Ведеться робота над дванадцятою книгою.