Рюносуке Акутагава

Рюносуке Акутагава (народився 1 березня 1892, Токіо, Японія — помер 24 липня 1927, Токіо) був плідним японським письменником, відомим особливо своїми оповіданнями, заснованими на подіях японського минулого, і своєю стилістичною віртуозністю.

У дитинстві Акутаґава був хворобливим і надчутливим, але він був відмінником у школі та був ненажерливим читачем. Він почав свою літературну кар’єру під час навчання в Токійському Імперському університеті (нині Токійський університет), де з 1913 по 1916 рік вивчав англійську літературу.

Публікація в 1915 році його оповідання «Rashomon» призвела до його знайомства з Нацуме Сосекі, видатним японським письменником того часу. За підтримки Сосекі він почав писати серію історій, які були взяті здебільшого зі збірок японських казок XII і XIII століть, але переказаних у світлі сучасної психології та в дуже індивідуальному стилі. У 1922 році він звернувся до автобіографічної літератури, але розповідям Акутаґави про сучасне життя не вистачає екзотичного, а часом і моторошного блиску старих оповідань, можливо, пояснюючи їхню порівняльну непопулярність.

Його останній важливий твір, «Каппа» (1927), хоч і є сатиричною байкою про істот, схожих на ельфів (каппа), але написаний у безрадісному ключі його останнього періоду та відображає його депресивний стан того часу. Його самогубство стало шоком для літературного світу. Акутаґава є одним із найбільш перекладених японських письменників, і низка його оповідань була знята у фільмах. Класичний фільм «Расомон» (1950), знятий режисером Куросавою Акірою, заснований на поєднанні оповідання Акутагави під такою назвою та іншого його оповідання «Ябу но нака» (1921; «У гаю»).