Тарас Лютий — український філософ, письменник, колумніст, музикант.
Закінчив Київську політехніку та Києво-Могилянську академію. Доктор філософських наук. Професор кафедри філософії та релігієзнавства НаУКМА. Старший науковий працівник відділу філософської антропології Інституту філософії ім. Григорія Сковороди. Куратор і викладач «Культурного проекту».
Пише короткі культурологічні есеї для «Українського тижня». Грає в гурті «Четверо з Полонезу». Автор монографій «Нігілізм: анатомія Ніщо» (2002 р.), «Розумність нерозумного» (2007 р.), збірки малої прози «Вулики сновидінь» (2007 р.), а також співавтор дилогії: «Культура масова і популярна: теорії та практики» (2007 р.) та «Ідеологія: матриця ілюзій, дискурсів і влади» (2016 р.).
У 2016 році книжка «Ніцше. Самоперевершення» опинилася серед кращих видань Форуму видавців у Львові та здобула нагороду Всеукраїнського рейтингу «Книжка року» в номінації «Софія». Того ж року автор став лауреатом премії ім. Петра Могили.
Двійник. Про природу дублювання і множинності
- Стоимость от 29 грн
- Срок доставки 1-4 дня
- Доставляем службами Новая Почта или УкрПочта
- Бесплатная доставка от 1000 грн
- Международная отправка (доставка в другие страны мира)
- Возврат, обмен в течение 14 дней
- Наличными (в отделении курьерской службы)
- Картой VISA или MASTERCARD
- Apple Pay
- Google Pay
Людина — істота мінлива. Вона безупинно перероджується, опиняється в нових умовах, постійно змушена звикати до них і освоюється. Когось думки про колишні чи майбутні зміни не надто турбують, а хтось, навпаки, прагне їх навмисно, кидається у вир можливого, хоча часом це доволі болісний процес. При цьому кожній особистості властиво «розмножуватися» на силу-силенну власних двійників (не обов’язково тотожних між собою).
Чому ми не завжди вчиняємо обачливо, буваємо агресивними та нетерпимими до іншості, нарочито відокремлюємо себе від усього чужого й намагаємося окреслювати свої горизонти? Чому воліємо змінюватися, хоча вважаємо себе доконечно сформованими створіннями, чому відкриті до новацій, але часом уперті й не годні поступитися ні на йоту нікому і ні в чому, легко зачудовуємося тим, чого не вміємо, але не завжди визнаємо здобутків ближніх, наслідуємо стільки, хоч відбавляй, але наполягаємо на власній правоті, захищаємо скривджених, та не хочемо дати ради собі?
