Комплект Біологія поведінки + Архетипи і колективне несвідоме

Карл Густав Юнг (26 липня 1875 — 6 червня 1961) — швейцарський психоаналітик, психолог, філософ культури, родоначальник аналітичної психології. Уперше запропонував ряд філософських концепцій: архетип, колективне несвідоме, комплекс, синхронічність. Значно поглибив і розширив уявлення про несвідоме. Нині широку популярність має його система психологічних типів (див. напр. Соціоніка, Інтроверсія — екстраверсія). Вивчав медицину в університетах Базеля (1895—1900 роки) і Цюриха (1902 рік).

З 1906 року був учнем і близьким соратником Зигмунда Фрейда. Однак у процесі практичної роботи з пацієнтами Юнг поступово розійшовся думками зі своїм учителем. 1913 року стосунки Фрейда з Юнгом зазнали кризи й закінчилися розривом. Надалі став учнем Ойгена Блейлера.

На думку Карла Юнга, несвідоме зовсім не є «темним океаном» пороків і плотських потягів, які були витіснені зі свідомості в процесі історичного розвитку людини; швидше, це — склад втрачених спогадів, а також апарат інтуїтивного сприйняття, який значно перевершує можливості свідомого мислення.

Роберт Сапольскі (Robert Morris Sapolsky, 1957) - відомий американський нейроендокринолог, професор біології та неврології, нейронаук і нейрохірургії Стенфордського університету, приматолог та науковий співробітник Національного музею Кенії. Автор безлічі наукових публікацій і науково-популярних книг з дослідження стресу, нейронної смерті та генної терапії, які мають величезний резонанс в науковому світі, а книги розкуповуються мільйонами. 

Роберт Морріс Сапольскі народився 6 квітня 1957 року в Брукліні, в сім'ї архітектора, який емігрував до Америки з СРСР. В дитинстві захоплювався природничими науками, цікавився приматами та годинами проводив час в Музеї природної історії, мріючи про далеку Африку. Вивчав приматологію та суахілі у школі Джона Дьюї, в старших класах працював волонтером у відділі приматів улюбленого музею. У 1978 році отримав ступінь бакалавра в галузі біологічної антропології в Гарвардському університеті та відправився в Кенію, щоб вивчати соціальну поведінку бабуїнів в дикій природі.

Будучи свідком військових дій між Угандою і Танзанією спровокували Сапольскі підготував курс лекцій про фізіологію агресії в нейробіології. Після повернення в Нью-Йорк навчався в університеті Рокфеллера, де він отримав ступінь доктора наук з нейроендокринологіі, працюючи в лабораторії Брюса Маків. Після першого півторарічного дослідження в Африці він повертався щоліта ще протягом двадцяти п'яти років, щоб спостерігати за однією і тією ж групою бабуїнів, починаючи з кінця 1970-х і закінчуючи початком 1990-х років. Він проводив з ними по 8-10 годин на добу протягом чотирьох місяців на рік, описуючи їх поведінку. Його дослідження стали основою науково-популярної книги "Записки примата" (A Primate's Memoir, 2001).

У Стенфорді Сапольскі викладає курси з клітинної біології та фізіології тварин, біології людської поведінки, механізмів нейронної смерті. Безліч записів його лекцій викладено у відкритому доступі в інтернет, а дослідження у сфері генетики, біології та психології публікуються в журналах The New York Times та National Geographic. Як нейроендокринолог Роберт досліджує психологію стресу. Його робота "Стрес в дикій природі" (Stress in The Wild,) написана в 1990 році актуальна та популярна й досі.