Елізабет Гаскелл

Елізабет Ґаскел (нар.29 вересня 1810 — пом.12 листопада 1865) — англійська письменниця вікторіанської епохи. Біографія Народилася 29 вересня 1810 року в Челсі, Лондон. Її батько, Вільям Стівенсон, був священиком унітаріанської церкви в Фейлзворті. 

У 1832 році вийшла заміж і переїхала до Манчестера і прожила там усе своє життя. Вона народила чотирьох дочок і сина. Письменницька діяльність Ґаскел почалася після трагічних подій — її єдиний син, будучи ще немовлям, помер від скарлатини. Страх перед цією хворобою був відображений в її творах, наприклад, у незакінченому романі «Дружини і дочки».

Перший великий твір Ґаскел — соціальний роман «Мері Бартон. Повість із манчестерського життя», в якій показано, як голод і злидні підводять робітників до думки про повстання. Вперше в англійському романі Гаскелл звернулася до теми боротьби чартистів. У романі «Кренфорд» (1853) змальовано життя обивателів провінційного містечка. У романі «Рут» письменниця з повагою розповіла про працівницю, яка відмовилася від шлюбу з «джентльменом», що спокусив її. В романі «Північ і Південь» посилюються релігійні і сентиментальні тенденції.

Однак і в романах «Шанувальники Сільвії» (1863) та «Дружини і дочки» (1866, незакінчений) є реалістичні сторінки. Написала біографію Шарлоти Бронте. Карл Маркс відніс Ґаскел, поряд із Чарлзом Діккенсом і Шарлотою Бронте, до «блискучої плеяди англійських романістів». Померла Елізабет Ґаскел в Олтоні (графство Гемпшир) в 1865 році.