Різдвяна класика

Тарас Прохасько (16 травня 1968, Івано-Франківськ) — сучасний український письменник, журналіст, один із представників станіславського феномену. Член Асоціації українських письменників. Закінчив біологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка (1992). Брав участь у студентському русі 1989-1991 років, у «революції на граніті» у Києві у 1990 року.

Оскільки Тарас вчився на абсолютно немистецькому біологічному факультеті, Прохасько певний час вважав, що сучасної української літератури не існує. Перші її твори він прочитав лише у 1990 році, коли познайомився з Юрком Іздриком, який розвісив в Івано-Франківську оголошення про створення літературно-мистецького часопису «Четвер». Перші твори Прохаська Іздрик не прийняв, а згодом Тарас написав своє перше оповідання «Спалене літо», яке було опубліковане у часописі.

Після закінчення навчання змінив безліч професій: трудився в Івано-Франківському інституті карпатського лісівництва, викладав у школі рідного міста, був барменом, сторожем, ведучим на радіо FM «Вежа», працював у художній галереї, в газеті, на телестудії. У 1998 році почав працювати журналістом у львівській газеті "Експрес", згодом писав авторські колонки до "Експресу" та "Поступу". Коли друзі Прохаська створили «газету його мрій», почав писати статті та вести авторську колонку в Івано-Франківській обласній тижневій газеті "Галицький кореспондент". Одружений, має двох синів.

Микола Гоголь (1809 року, Сорочинці, Миргородський повіт, Полтавська губернія — 1852 року, Москва) — російський письменник українського походження з відомого українського роду Гоголів-Яновських.

Вважається класиком російської літератури, найвизначнішим з представників її «української школи». Окрім внеску у російську літературу, Гоголь також мав непрямий вплив і на українську літературу й українську культуру в цілому, а також був завзятим етнографом й збирачем українського фольклору.

Юрій Андрухович - поет, прозаїк, перекладач, есеїст. Живе і працює в Івано-Франківську. Співзасновник поетичної групи Бу-Ба-Бу, яка одною з перших почала відновлювати в українській літературі карнавальні та буфонадні традиції.

Найвагоміші прозові твори письменника: «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993), «Перверзія» (1996), «Дванадцять обручів» (2003), «Таємниця. Замість роману» (2007), «Лексикон інтимних міст» (2011), «Коханці Юстиції» (2017). Автор поетичних збірок: «Небо і площі» (1985), «Середмістя» (1989), «Екзотичні птахи і рослини» (1991), «Екзотичні птахи і рослини з додатком ‘‘Індія’’ (1997), «Пісні для мертвого півня» (2004), «Листи в Україну» (2013).

Лауреат низки літературних нагород, зокрема — премії ім. Гердера, Спеціальної премії миру ім. Ремарка, Ляйпцизької книжкової премії до європейського порозуміння, Літературної премії Центральної Європи Angelus, Премії імені Ханни Арендт, Медалі Ґете, Премії Вілениці та ін.

Творчість Андруховича має значний вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, з його іменем пов’язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на Заході. Твори Андруховича перекладені двадцятьма мовами світу.

Панас Мирний (справжнє ім’я — Опанас Якович Рудченко, 1848—1920) увійшов в історію української літератури як прозаїк-новатор, майстер психологічної прози. Його роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» став першою селянською епопеєю, яка охоплює події від катерининських часів до скасування кріпацтва в 1861 році.

Михайло Коцюбинський (1864, Вінниця, Подільська губернія, Російська імперія — 1913, Чернігів, Російська імперія) — видатний український письменник, громадський діяч, голова «Просвіти» в Чернігові, титулярний радник. Батько Юрія, Оксани, Ірини та Романа Коцюбинських.

В українську літературу ввійшов як майстер психологічної прози. Вершинами його художнього стилю критики вважають «Fata Morgana», «Що записано в книгу життя» (1910), «Тіні забутих предків» (1911). У своїх останніх новелах доповнив свій характерний стиль елементами неоромантизму.

Леся Українка (справжнє ім'я — Лариса Петрівна Косач, у шлюбі Косач-Квітка; 1871, Новоград-Волинський, Волинська губернія, Російська імперія — 1913, Сурамі, Тифліська губернія, Російська імперія (нині Грузія)) — українська письменниця, перекладачка та культурна діячка, співзасновниця літературного гуртка «Плеяда» та групи Українська соціал-демократія.

У сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України. Писала в жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики, розвинула жанр драматичної поеми в українській літературі. Працювала в галузі фольклористики (наспівала 220 народних мелодій) і активно долучалася до процесів українського жіночого руху та національного відродження.

Серед мистецької спадщини — збірки поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поеми «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драми-поеми «Кассандра» (1901—1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911), «Камінний господар» (1912), «Бояриня» (1913).

Любко Дереш (повне ім’я Любомир) — український письменник. Лауреат відзнак видань «Книжник-Review», «Кореспондент», учасник довгого списку премії «Книга року ВВС». Найвідоміші твори — роман «Культ», «Архе». Твори Дереша перекладались італійською, німецькою, сербською та польською мовами.

Народився 1984 року у Пустомитах Львівської області. Економічну освіту здобув у Львівському університеті. Друкувався у виданні «Четвер», українських та російських часописах. Захоплюється вивченням психотехнік та духовних традицій. Дебютував у 17-річному віці романом «Культ» (2001), що був перекладений шістьма мовами та представлений на Лейпцизькому книжковому ярмарку.

Популярність серед читачів завоював завдяки динамічним сюжетам і чорному гумору. Один з найпродаваніших вітчизняних авторів за підсумками рейтингу 2012 року. Творчий доробок: романи «Намір» (2006), «Голова Якова. Алхімічна комедія» (2012), «Остання любов Асури Махараджа» (2013), прозові збірки «Пісні про любов і вічність» (2014), «Миротворець» (2015), дитячі видання: книга з серії «Життя видатних дітей», «Дивні дні Гані Грак» (2007). 

Стефаник Василь Семенович (14 травня 1871, Русів (тепер Снятинського району Івано-Франківської області) — 7 грудня 1936) — український письменник, майстер експресіоністичної новели, громадський діяч, політик. Посол (депутат) Австрійського парламенту від Галичини.

Олена Пчілка – творчий псевдонім Ольги Петрівни Косач (1849—1930), аристократки з міста Гадяч, що на Полтавщині, рідної сестри професора Михайла Драгоманова, матері шістьох дітей, зокрема й поетеси Лесі Українки.

Письменниця, перекладачка, фольклористка, видавчиня, меценатка, учасниця національного та феміністичного рухів, Олена Пчілка походила з відомого роду українських культурних діячів Драгоманових, навчалася у пансіоні шляхетних дівчат у Києві, була однією з найосвіченіших жінок свого часу, ставши першою жінкою-академіком.

Гнат Хоткевич (1877—1938) — людина небаченого в українській культурі масштабу творчості: бандурист, мистецтвознавець, театральний діяч, історик, педагог, етнограф, художник, автор понад 600 музичних творів, багатьох новел, оповідань, повістей, романів. Український Леонардо да Вінчі — таким він уявляється і сьогодні.

Митець українського Розстріляного Відродження, своєю творчістю він охопив усю Україну — від Слобожанщини до Карпат.

Михайло Грушевський (29 вересня 1866 , Холм, Холмський повіт, Люблінська губернія, Королівство Польське, Російська імперія — 26 листопада 1934, 24 листопада 1934 або 25 листопада 1934 , Кисловодськ, Північно-Кавказький край, РСФРР, СРСР ) — український історик, громадський і політичний діяч. Голова Центральної Ради Української Народної Республіки (1917—1918).

Член Історичного товариства ім. Нестора-Літописця, член Чеської АН (1914), почесний член Київського товариства старожитностей і мистецтв (1917), академік ВУАН (1923) та АН СРСР (1929), багаторічний голова Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові (1897—1913), завідувач кафедри історії Львівського університету (1894—1914), автор понад 2000 наукових праць.

Ярина Цимбал - літературознавиця і редакторка, дослідниця літератури 1920-х років, українського авангарду, лекторка-просвітниця.

Наукова працівниця відділу української літератури ХХ століття і сучасного літературного процесу в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.