Володимир Рафєєнко – український письменник, поет, літературознавець, есеїст, кінознавець, лектор. Член Українського центру міжнародного ПЕН-клубу. Народився й виріс у Донецьку. Перші сорок п’ять років життя говорив і писав лише російською. Після окупації рідного міста російськими бойовиками влітку 2014 року був змушений покинути рідне місто і переїхати на Київщину, де і розпочав непростий шлях внутрішньо переміщеної особи. Анексія українських територій у 2014 році відбувалася під гаслами захисту російськомовного населення.
Таким чином, і Рафєєнко як російськомовний українець стає головною причиною війни. Саме тому він поставив собі за мету – вивчити українську мову не тільки на розмовному рівні, а щоби писати українською художні твори. 2019 року вийшов у світ перший його роман, написаний українською: «Мондеґрін (пісні про смерть і любов)». Він був перекладений англійською і на початку 2022-го книжку видав Український Інститут Гарвардського університету («Mondegreen: Songs about Death and Love». Translated and introduced by Mark Andryczyk (Cambridge, Mass.: Ukrainian Research Institute, Harvard University).
Із початком повномасштабної війни Росії проти України 24 лютого 2022 року Рафєєнко протягом кількох тижнів був змушений жити на окупованих територіях. Досвід цих днів ліг в основу п’єси «Мобільні хвилі буття».
Петрикор — запах землі після дощу
- Стоимость от 29 грн
- Срок доставки 1-4 дня
- Доставляем службами Новая Почта или УкрПочта
- Бесплатная доставка от 1000 грн
- Международная отправка (доставка в другие страны мира)
- Возврат, обмен в течение 14 дней
- Наличными (в отделении курьерской службы)
- Картой VISA или MASTERCARD
- Apple Pay
- Google Pay
Роман «Петрикор — запах земли после дождя» проговаривает и реализует в слове травмы, которые оставляет пламя войны. Но стоит перенести эту боль в пространство межчеловеческого существования — и открывается возможность лечения души, восстановление надежды на будущее, нахождение света, способного подарить нам только Другой, своей добротой, своим видением нашей судьбы, своей любовью.
Попытки не только оставаться людьми, но и помогать тем, кто рядом — основа для образования кровеносной системы милосердия и любви, общей для всех украинцев. Война рождает лейтмотивы, повторяющиеся в жизни тысяч людей, как повторяется свет в каплях воды, падающих с неба на землю. Произведение Владимира Рафеенко помогает вывести персонажей из тупика личных обстоятельств на уровень определенного, хоть иногда слишком абсурдного и карнавального, но все же абсолютно действенного превращения острой боли в свет для того Другого, который рядом с тобой.
