Вона писала книжки, жила вільним життям і не мала дітей. Як на сьогодні – абсолютно нормально. Але ж ідеться про французьку письменницю Симону де Бовуар, яка жила у зовсім інші часи. Бовуар була провідною зіркою для всіх феміністок. Для всіх жінок, які чимось цікавилися, вона була відкриттям. Знаменита французька письменниця народилася 9 січня 1908 року в Парижі.
Симона де Бовуар вже в юності поставила собі за мету стати письменницею – для жінки тих часів це була чи не єдина можливість досягти успіху і визнання. У 21 рік вона стала наймолодшою зі студенток Сорбонни, яка склала важкий і престижний іспит Agrégation з філософії. Кращий результат був лише в одного студента: Жана Поля Сартра, який пізніше дістав світове визнання як “батько” екзистенціалізму. Згодом Бовуар і Сартр стали парою. Але на відміну від більшості сучасників, вони самі, незалежно від суспільних поглядів, визначали правила, за якими розвивалися їхні стосунки.
1949 року Симона де Бовуар написала книжку „Друга стать”. Цей твір дав багатьом європейським жінкам мужність взяти на себе відповідальність жити за своїм власним, а не суспільним баченням. Ім’я всесвітньо відомої феміністки перш за все асоціюється саме з цією працею, принаймні в нашій країні. Проте не менш цікавою є її художня проза: романи «Свідомий вік» і «Ошукана жінка», а також «Монолог». “Матінка усіх феміністок” Симона де Бовуар похована на паризькому цвинтарі Монпарнас. На її могилі прив’ялі троянди і безліч записок від шанувальниць.
Глянцеві картинки
- Стоимость от 29 грн
- Срок доставки 1-4 дня
- Доставляем службами Новая Почта или УкрПочта
- Бесплатная доставка от 1000 грн
- Международная отправка (доставка в другие страны мира)
- Возврат, обмен в течение 14 дней
- Наличными (в отделении курьерской службы)
- Картой VISA или MASTERCARD
- Apple Pay
- Google Pay
Роман Симони де Бовуар «Глянцеві картинки» – сповідальна історія жінки, яка шукає справжнє в собі, у світі, близькому оточенні. Її життя перетворилося на глянцеві картинки з реклами, а в душі – порожнеча. Чому сталося так, що вона забула, як відчувати себе живою? Чого її бракує, аби бути щасливою? Щастя – як сенс, як вибір, як найвищий прояв життя. «Ні, – кричить вона з усіх сил, – ні! Тільки не Катрін.
Не дозволю зробити з неї те саме, що зробили з мене. А що зробили з мене? Жінку, яка нікого не любить, нечутливу до краси світу, нездатну навіть плакати…» Але вона рішуча, бо бачить: «десь у вічності вона має кружляти навколо себе, а я маю дивитися на неї. Я не хотіла повертатися: знову стати молодою жінкою, яка подорожує в товаристві свого батька, я не хотіла, щоб одного дня вона стала схожою на свою матір, і навіть ніхто не згадуватиме, як вона була цією чарівною менадою». У неї є вибір.
