Евстахій Загачевський

Євстахій Загачевський — український письменник, мемуарист, маляр. Народився в родині підстаршини (чотового) Укрансько галицької армії Іллі Загачевського. Навчався у 7-класній школі ім. Бориса Грінченка, 2 роки провчився у польській технічній школі. Займався боротьбою в спортивному товаристві "Світязь". 1938 року був ув'язнений у "Бригідки" за поширення антипольських листівок.

Після початку Другої світової війни перебрався на територію, окуповану німцями, а 1940 року виїхав на роботу до Німеччини. У 1941 р. почувши про створення Українського Легіону, зголосився добровольцем до війська, сподіваючись опинитись в українській армії. Після того, як поширилась вістка про арешт членів Українського Державного Правління за проголошення Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року, частина українських добровольців (серед них і Загачевський) збунтувалися.

На початку 1942 року Євстахій звільнився. Брав участь у боях на східному фронті, зокрема в Білорусі та в Україні. Після закінчення війни відбув три роки англійського полону. 1949 року був звільнений. 1950 року прибув до міста Рочестер, США. Працював в українських аматорських театрах, готував декорації. У Рочестері організував історико-мистецький архів. Автор повісті «Львівська братія» (1961), книг «Спогади фронтовика» (1952), «Белярія-Ріміні-Англія» (1968), «Її регіт не лякав» (1975).