Любов коня Домінікаса

«Казка – це не безхребетний, інфантильний жанр, призначений лише для дітей чи змалілих дорослих. Це чи не найкрасивіша, найпозитивніша форма прозового висловлення, що дозволяє вирішувати питання, проблеми. Недаром у модерній психології часто використовують принцип казкового письма – тому людина називає біду, яка її мучить – і зовсім неважливо, чи вона пише про зайця, чи про муху... Приблизно так я і пишу – помічаю існуючі проблеми в характерах своїх дітей чи дітей своїх знайомих, страх, комплекси, їхні прагнення і пробую ці питання дослідити в казочках про звірів, іноді додаючи трошки кінського гумору. Така собі невеличка психотерапія. Однак це не чисто терапевтичні казки. До всього того додається і поетика абсурду, автоіронія, бо людині здорово посміятися і з себе самого, своєї серйозності, подивитися на все немовби збоку.»