Микола Степанович Вінграновський народився 7 листопада 1936 року в селі Богополі (тепер у складі міста Первомайськ) на Миколаївщині. Закінчивши 1955 року сільську середню школу, навчався в Київському інституті театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого на акторському відділенні. Нa особисте запрошення видатного кінорежисера і письменника О. Довженка Вінграновський вступив до Всесоюзного державного інституту кінематографії у Москві, який закінчив 1960 року. Працював кінорежисером на Київській кіностудії їм. О. Довженка.
Перші поетичні публікації Вінграновського з'явилися 1957 року. У квітні 1961 року «Літературна газета» опублікувала велику добірку його творів. Наступного року побачила світ перша книжка Вінграновського «Атомні прелюди». Етапами творчого зростання стали для нього збірки «Сто поезій» (1967) та «Поезії» (1971). У 80-х роках вийшли книжки «На срібнім березі» (1982), «Київ» (1982), «Губами теплими і оком золотим» (1981).
Поезії Вінграновського на тлі тогочасного літературного продукту відзначалися глибиною думки і довершеністю образів. Не випадково відомий літературознавець В. Моренець назвав його «першим з-поміж рівних у плеяді "шістдесятників"».
Важливою подією в українському літературному житті стала поява книжки інтимної лірики Вінграновського «Цю жінку я люблю» (1990), яка відкривалася віршем «Сеньйорито акаціє, добрий вечір...» Пізніше вийшли збірки поета «З обійманих тобою днів» (1993) та «Любове, не прощавай!» (1997). Він також відомий читачеві як автор творів для дітей.
Галерея чуття. Живопис. Поезія. Проза
- Стоимость от 29 грн
- Срок доставки 1-4 дня
- Доставляем службами Новая Почта или УкрПочта
- Бесплатная доставка от 1000 грн
- Международная отправка (доставка в другие страны мира)
- Возврат, обмен в течение 14 дней
- Наличными (в отделении курьерской службы)
- Картой VISA или MASTERCARD
- Apple Pay
- Google Pay
«Галерея Чуття» - гармонійне поєднання поезії, прози та живопису. Завдяки такій композиції знайомі рядки з віршів доповнюються картинами, що надає їм поліфонічності.
У цій книзі використано роботи Андрія Задоріна — талановитого білоруського художника. Його картини входять до Третьяковської галереї, Мінського музею сучасних мистецтв, Музею Вікторії та Альберта та навіть Британського музею, а також до чисельних приватних колекцій. У живописі автор жадає зрозуміти себе та навколишній світ. Такий підхід розкриває душу та робить його справжнім митцем.
Для збірки «Галерея Чуття» було відібрано твори Івана Франка, Сергія Єсеніна, Михайла Коцюбинського, Сергія Жадана, Василя Стуса, Марини Цвєтаєвої та інших видатних поетів. В ній немає чітко визначеної хронології або стилю, тому що головна тема, що пронизує усю книгу — це почуття. Гортаючи її сторінки та читаючи тексти, ви ніби знайомитеся з палітрою емоцій, що їх майстерно втілили поети та художник.
Книга «Галерея Чуття» українською мовою видана завдяки арт-видавництву «Nebo». Автором ідеї та упорядником проекту стала Світлана Привалова — головний редактор «Неба», кандидат наук із соціальних комунікацій та велика шанувальниця поезії.
Усебічно обдарований, енциклопедично освічений Іван Франко (1856–1916) відомий не тільки як поет, прозаїк, драматург, але і як літературознавець, перекладач, публіцист, вчений. За весь час своєї діяльності він видав сім збірок поезій та цілу низку поем, написав близько 15 драм, перекладав з 14 мов твори світових класиків.
Михайло Коцюбинський (1864, Вінниця, Подільська губернія, Російська імперія — 1913, Чернігів, Російська імперія) — видатний український письменник, громадський діяч, голова «Просвіти» в Чернігові, титулярний радник. Батько Юрія, Оксани, Ірини та Романа Коцюбинських.
В українську літературу ввійшов як майстер психологічної прози. Вершинами його художнього стилю критики вважають «Fata Morgana», «Що записано в книгу життя» (1910), «Тіні забутих предків» (1911). У своїх останніх новелах доповнив свій характерний стиль елементами неоромантизму.
Леся Українка (справжнє ім'я — Лариса Петрівна Косач, у шлюбі Косач-Квітка; 1871, Новоград-Волинський, Волинська губернія, Російська імперія — 1913, Сурамі, Тифліська губернія, Російська імперія (нині Грузія)) — українська письменниця, перекладачка та культурна діячка, співзасновниця літературного гуртка «Плеяда» та групи Українська соціал-демократія.
У сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України. Писала в жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики, розвинула жанр драматичної поеми в українській літературі. Працювала в галузі фольклористики (наспівала 220 народних мелодій) і активно долучалася до процесів українського жіночого руху та національного відродження.
Серед мистецької спадщини — збірки поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поеми «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драми-поеми «Кассандра» (1901—1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911), «Камінний господар» (1912), «Бояриня» (1913).
